3. Підстави дисциплінарної

відповідальності прокурорів

В ч. З ст. 48 «Заохочення та відповідальність прокурорів і слідчих» Закону України «Про прокуратуру» закріплюєть­ся, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов’язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі не­суть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом проку­ратури України, який затверджується Верховною Радою Украї­ни. Так само і ст.8 розділу III «Дисциплінарні стягнення» Дис­циплінарного статуту прокуратури України передбачає: «дис­циплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне ви­конання службових обов’язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури».

В юридичній літературі підставою дисциплінарної відпові­дальності вважають вчинення дисциплінарного правопорушення (проступку)¹. Під дисциплінарним проступком, в свою чергу, ро­зуміється порушення трудової, службової дисципліни².

В законодавстві прямої вказівки на те, що підставою дисци­плінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників є скоєння дисциплінарного проступку, немає. Проте дана обстави­на не є принциповою для реалізації юридичної відповідальності, а лише свідчить про некоректність формулювань нормативних приписів, та недодержання законодавцем правил законодавчої етики.

До основних ознак дисциплінарного проступку відносять: протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; наявність шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціаль­них, економічних та ін.) для підприємства, колективу установи, суспільства; причинний зв’язок між протиправною дією (безді­яльністю) і шкідливими наслідками; вину працівника, що його скоїв³. При цьому вина (винність) особи, яка вчинила порушен­ня, є однією із обов’язкових умов, необхідних для того, щоб по­рушення обов’язків служби потягло за собою накладення дис­циплінарного стягнення.

Оскільки дисциплінарні проступки стосуються різних сторін службової діяльності, доцільно виділяти їх безпосередні об’єкти: а) службові обов’язки, визначені за посадою, порушення яких може спричинити (або спричиняє) обмеження прав, інтересів, честі, гідності, особистої недоторканності окремих громадян, ін­тересів і прав державних і громадських організацій; б) правила додержання службової дисципліни (режим робочого часу, розпо­рядок дня працівників, правила поводження зі службовими доку­ментами); в) загальні правила поведінки державних службовців поза службою, а також етичні вимоги, що ставляться до них⁴.

У цьому контексті слід звернути увагу на положення ч.2 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», у якій сформульовано текст прокурорської присяги: Особи, вперше призначені на по­сади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слід­чих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури» такого змісту:

«Я, (прізвище, ім’я, по батькові) вступаючи на службу в про­куратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському на­родові і Українській державі та урочисто присягаю:

• неухильно додержуватися Конституції, законів та міжна­родних зобов’язань України;

• сумлінним виконанням своїх службових обов’язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

• захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;

• постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов’язки, з гідністю нести високе звання працівника про­куратури.

Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури».

За порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмо­ви від її прийняття прокурори і слідчі можуть бути звільнені з ор­ганів прокуратури (ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурорська присяга є концентрованим змістом проку­рорських обов’язків. Більш того, складання особою присяги є юридичним моментом придбання статусу прокурора і допуском до прокурорської діяльності. Особа, яка її не склала, не повинна бути суб’єктом порушення прокурорських обов’язків.

В ст. 8 розділу III «Дисциплінарні стягнення» Дисциплінар­ного статуту прокуратури України міститься застереження, відпо­відно до якого винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за со­бою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, тільки якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або не­сумлінність. В усіх інших випадках, дисциплінарна відповідаль­ність наступати не може.

Відносно прокурорсько-слідчих працівників на відміну, на­приклад, від суддів або адвокатів, діюче законодавство не вста­новлює кола службових обов’язків, винне порушення яких скла­датиме дисциплінарний проступок. Так, в ст.7 «Обов’язки адво­ката» Закону України «Про адвокатуру» закріплюється, що при здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, ви­користовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомо­ги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суд­дя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випад­ках, передбачених статтею 61 Кримінально-процесуального ко- дексу України¹.

Щодо працівників прокуратури, то слід звернути увагу на по­ложення ч.З ст.48 Закону України «Про прокуратуру», а саме на недопущення порушень закону, належне виконання службових обов’язків та недопущення ганебних вчинків; ст. 2 Дисциплінар­ного статуту прокуратури України, відповідно до якої працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принци­повими і непримиренними до порушень законів, поєднувати ви­конання своїх професійних обов’язків з громадянською мужніс­тю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльніс­тю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Очевидно, що такі формулювання є надто загальними. Поло­ження, які відображають коло обов’язків прокурорсько-слідчих працівників, відтак «розпорошені» по різних нормативно-право­вих актах. Наприклад, із змісту ч.З ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що обов’язком прокурора і слідчого є додержання закону та недопущення ганебних вчинків. Фактич­но аналогічні положення закріплені у Дисциплінарному статуті прокуратури України, відповідно до ст. 2 якого, обов’язком пра­цівників прокуратури вважається моральна поведінка, додержан­ня вимог закону, ініціативність в роботі, підвищення її якості та ефективності.

Обов’язок щодо додержання вимог закону, в свою чергу кон­кретизується в іншому законодавстві, і в першу чергу, процесу­альному. Наприклад, в ч. 1 ст. 97 КПК на прокурора покладається обов’язок прийняття заяви і повідомлення про вчинені або під- готовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК, при наявності приводів і під­став, зазначених у ст. 94 КПК, прокурор, слідчий зобов'язані ви­нести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Крім того, в залежності від напрямку роботи, обов’язки про­курорських працівників можуть встановлюватися відомчими нормативними актами - наказами. Така можливість витікає із по­ложень п. 1 ст.6 «Принципи організації і діяльності прокуратури» Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очо­лює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижче- стоящих прокурорів вищестоящим. Так, в п. 1.2. Наказу Генераль­ного прокурора України від 19 вересня 2005 року № 5 гн «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» приписуєть­ся, що «підтримання державного обвинувачення в суді вважати службовим обов’язком кожного керівника прокуратури та його заступника»; в п.5.3. - «при виконанні своїх процесуальних функ­цій реагувати на будь-які порушення закону, що обмежують права учасників процесу, шляхом подання до суду мотивованих клопо­тань і заперечень та висловлення ґрунтовних міркувань з питань, які виникають при розгляді справ».

З урахуванням наведеного можна зробити висновок про необхідність більш чіткого визначення підстави дисциплінар­ної відповідальності прокурорів, шляхом як формулювання кола службових обов’язків, винне порушення яких і складатиме дис­циплінарний проступок, так і законодавчого закріплення самого поняття такого проступку. Ця необхідність безпосередньо випли­ває із принципу законності юридичної відповідальності і створює умови прокурорсько-слідчому працівникові заздалегідь визнача­ти свою поведінку.

Упродовж 1 півріччя 2011 року в Україні до дисциплінарної відповідальності притягнуто 432 (з них 16 повторно) прокурор­сько-слідчих працівників (3,6 %) від їх загальної кількості, що на 135 осіб більше, ніж у аналогічному періоді 2010 року (297 або 2,6 %).

Переважну більшість стягнень - 412 (96 %) застосовано з приводу неналежного виконання службових обов’язків. До 10 осіб стягнення застосовані за втрату службових посвідчень, що свідчить про неналежну профілактику таких порушень, 7 осіб отримали стягнення за прогули, а 20 - за ганебні вчинки.

Із загальної кількості притягнутих до дисциплінарної відпо­відальності за неналежне виконання службових обов’язків най­більше стягнень накладено на працівників у сфері нагляду за до- судовим слідством - 105 (25,5 %) (у 2010 році - 88), порушення норм КПК, тяганину та інші прорахунки при його проваджені 60 (14,5 %), а також недбалу перевірку заяв про злочини - 8 (2%). Загальна кількість притягнутих до дисциплінарної відпо­відальності з питань досудового слідства становить 42 % (у 2010 році - 45,1 %), тобто майже половину. У зв’язку з по­рушенням виконавської дисципліни отримали стягнення 30 пра­цівників (або 7,3 %). Залишається значною кількість стягнень