До в. Г. Шевченка

22, 25 серпня 1860. С.-Петербург

22 августа.

Ми з тобою, здається, і розумні люде, а робимо чортзна поякому: ти мого письма не дождешся — пишеш мені, а я, на тебе дивлячись, тобі одвітую, не знавши, що ти мені писатимеш. Розумні люде, здається, так не роблять. Я сьогодня пишу до тебе, бо маю час, але на пошту письма не подам, аж поки не получу от тебе звістки о получении 1000 карбованців. Якби ти, для почину, до весни обійшовся цими грішми, то добре було б, а якщо ні, то напиши, я ще пришлю, тілько небагато.

Я оце заходився жениться, то мені, бач, і тут треба гроші; а вся надія на «Основу» та на «Кобзаря». Будущее подружіє моє зоветься Ликеря — крепачка, сирота, така сама наймичка, як і Ха/207/рита, тілько розумніша од неї, письменна і по-московському не говорить. Вона землячка наша із-під Ніжина. Тутешні земляки наші (а надто панночки) як почули, що мені Бог таке добро посилає, то ще трошки подурнішали. Ґвалтом голосять: не до пари, не до пари! Нехай їм здається, що не до пари, а я добре знаю, що до пари.

Восени, як одробишся з полем і окопаєш наше будущее кишло, вибери на тому кишлі найкраще місце і посади яблуню і грушу, на пам’ять 1860 року 28 июля.

Поберемося ми після Покрови. Добре б ти зробив, якби к нашому весіллю прислав сушених карасів десяток-другий або й третій та запеченого дніпрового ляща одного, другого або й третього. Ти писав мені, що в Каневі цього добра хоч лопатою горни, а тут і за гроші не добудеш: от тобі й столиця!

В Пекарях якась вдова-попадя продає хату: купить би та к осені перевезти на ґрунт і поставить. А весною нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала, а тим часом я з жінкою прибуду: то вона б і нам пораду дала. Бо я і жінка моя, хоч і в неволі і в роботі зросли, але в простому сільському ділі нічого не тямим, — то порада б сестри Ярини дуже б до ладу була і мені і Ликері.

Отаке-то скоїлось! Несподівано я до тебе приїду в гості з жінкою — сиротою і наймичкою! Сказано, коли чоловік чого добре шукає, то й найде: так і зо мною тепер трапилось. Мені тепер не жаль, що Харита трошки придурковата.

25 августа.

Добре я зробив, що позавчора не дописав сього письма і не послав тобі: сьогодня я получив твоє письмо і бачу, що ти з Кулішем аж надто расфантазировались. Книгар Кожанчиков сьогодня сказав мені от що (а він се діло добре знає): «на 3000 готовика и на 3000 кредиту в книжной торговле можно получить 10% с усиленным трудом». Мені самому не подобається твоє сіпачество, та нема де діться! Бумаги і чай — се інша річ. Напиши ти мені гарненько, чи багато тобі треба кредиту на се діло? А тим часом отого клятого сіпачества не кидай: воно тебе хлібом годує, а хліб велика річ!

Посилаю тобі план хати. Коли ти найдеш не так, то поправ і пришли мені; а тим часом окопуй леваду і купуй ліс сосновий; на одвірки тілько і на двері купи дубового і ясенового, та на поміст — липи. Якщо дуже треба буде грошей, напиши, я добуду і пришлю. Добре було б, якби Ярина весною рано перевезлася на мій ґрунт: може, можна найнять у Каневі для неї хаточку на літо? Найми, а літом ми з жінкою прибудемо та вкупі порадимося, що нам робить.

Цілую твою жінку, діточок і тебе. III.

На надвірню комору (робочу) при случаї дубового лісу купи: нехай лежить та висихає поки що буде.