До м. О. Осипова

10 вересня 1856. Новопетровське укріплення

10 сентября 1856.

Пишу вам это письмо под влиянием самого отчаянного безнадежья, безнадежья получить от вас хоть какое-нибудь послание. И в самом деле, есть от чего обезнадежиться, в продолжение полулета жду от вас письма, а его нет как нет. Терпение истощилось: а сом[нен]ие разрешил я вот как. Ни вы, Николай Осипович, ни мой добрый аноним не получили моих писем. Ничего больше я не мог придумать в продолжение трех месяцев. Заключение мое верно. По крайней мере, я так воображаю. Да иначе и воображать мне нельзя. Рассердиться вам на меня, кажется, не за что, а поссориться нам с вами ни физически, ни морально невозможно. Физически потому, что мы с вами разделены порядочным пространством; а морально потому, что мы поклонники прекрасного, а поклонники прекрасного должны быть незлобивые дети.

Прошу же вас, мой единый друже, напишите мне хоть два слова о том, как вас Бог принял в столицу и что вы поделываете в этой прекрасной столице? Ради Аполлона Бельведерского и Венеры Милосской напишите мне, а то я умру от одиночества. Не забывайте покинутого

Т. Шевченка.

До м. М. Лазаревського

8 жовтня 1856. Новопетровське укріплення

Новопетровское укрепление.

8 октября 1856:

Богу милий друже мій Михайле!

Коротеньке, невеличке та щире письмо твоє от 8 августа получил я 28 сентября. Довгенько-таки воно летіло, та все-таки, благодарить Бога, долетіло. Спасибі тобі, друже мій єдиний, і за письмо твоє ласкавеє. Спасибі тобі і за гроші. У мене їх тепер так небагато, як у того Лазаря, що сліпці співають по ярмарках. Я сердечне рад, що ви познакомилися з Семеном. Добрий, щирий человек. Не так давно і він мені прислав 15 руб[лів]. Та бреше собі, нівроку йому, пише, що хтось передав йому, щоб послать мені. Може це і була коли-небудь правда, та тепер така стара стала, що похожа на міфологію, сиріч на брехню. Це, бачиш, я до то[го] веду слово, що, познакомившися з Семеном, і ти трохи вивчився в його теє... і справді, за що ти мені винен? Ні за що! Спасибі тобі, друже мій єдиний! Такая неправда лучше всякої на світі правди. Тільки ось що: коли і чим я тобі заплачу за твою братерськую неправду?

Німець Йохим, мабуть, на мене сердиться? Не знаю, за що б йому сердиться? Ми з ним жили і розійшлися добрими приятелями, ні за що б, здається, сердиться. А тим часом Бог його знає. Статуетки мені не дуже потрібні, обійдуся і без їх. А от без чого не обійдуся. Без жизненных припасов, як ти пишеш. Мені тепер дуже і дуже треба одну акварельну краску, називається вона сепія. Семен, я думаю, її знає, бо він таки трохи шнипорить в малярстві, вона буває різних фабрик, але найлучша Римская сепія. Оце тобі форма плитки і надпись |Sepia de Roma|. Достать її можна в красочном магазине, що коло Академії художеств. Пришли ради святого искусства дві плитки. Та ще якби ти мені з краскою прислав пару кистей добрих акварельних толщины в обыкновенную папиросу, то тойді б уже я тобі спасибі сказав. Тілько кисті уміючи треба вибрать. Не знаю, чи Семен тямить що в сім ділі. Тут треба маляра аквареліста. Та в Семена, я думаю, найдеться знакомий такий майстер. Та ще якби до кистей прибавить 6 штук карандашей № 3-го фабрики Фабера, то тойді б я тілько Богу помолився б та й білш нічого.

Кланяюсь Семенові і жіночці його і цілую дочку його. Кланяюся Федорові і Василеві, де він тепер? Як побачишся з здоровим Осипом Єзучевським, то і йому кланяюсь. Глухому Галузі, коли знаєш, і йому, і всем землякам моим, которые хоч згадують про мене.

Напиши мені, будь ласкав, про Левицького, де він повертається.

Прощай, мій искренный, мій єдиний друже, не забувай безталанного й щиро любящого тебе Т. Шевченка.

P. S. Чи раз батька по морді вдарить, чи двічі, перед Богом, говорять, отвечать однаково. До всього того, що я те[бе] просив, прибав ще ось що: 4 штуки чорного французского карандаша № 2 фабрики Le Conté и белого 4 штуки тієї ж фабрики № 1. Та тушевального чорного порошка 4 золотника. Тепер уже білш нічого не попрошу, бо зараз письмо печатаю. А якби ще день полежало, то, може б, ще що видумав. Пришли, мій голубе сизий! А я тобі на ту весну киргизя замурзане пришлю.

Може трапиться, що не достанеш Sepia de Roma. То возьми фабрики Шанеля.