До в. Г. Шевченка

24 січня 1860. С.-Петербург

Одвези сам книжки в Городище і оддай своїми руками; в Керелівку перешли, а п’ять книжок роздай кому сам знаєш. Та пиши мені, бо я вже аж утомився, ждучи твого листу.

До п. Ф. Симиренка

1 лютого 1860. С.-Петербург

1860.

1 февраля.

Платон Федорович!

Сегодня просьба моя к вам такого содержания. Редактор журнала «Народное чтение», желая поместить в своем журнале краткую биографию Кондрата Михайловича и Федора Степановича, обратился ко мне как к лично их знающему. Я ничего не знаю. Да если бы и знал, то без їх волі нічого б не сказав. Спитайте ж ви їх, і як буде на се їх воля, то коротесенько напишіть мені одні тілько факти і пришліть брошуру о вашем заводе. На сей раз годі, ніколи, вибачайте. Кланяюся Татьяні Івановні і цілую ваших діточок.

Т. Шевченко

Чи получили ви «Кобзаря»? Недодрюкований екземпляр, може, я вам сам привезу.

На звороті:

Благородному Платону Федоровичу Семеренку.

До в. Г. Шевченка

1 лютого 1860. С.-Петербург

1860. Февраля 1.

Ти мені дуже нашвидку писав, а я тобі оце навзаводи пишу: ніколи. Ось що: чи получив ти моє письмо і «Кобзаря»? Чи був ти у Городищі і чи бачився з П. Ф. Семеренком? Якщо бачився, то напиши мені, що він тобі сказав? Та ще ось що: напиши мені гарненько, що то за пан Трощинський. Де той Кагарлик? І що то за ґрунт, що він нам пропонує? Що він коштує? Я се літо до тебе не приїду: ніколи. Роби, як сам знаєш; о грошах не турбуйся. «Кобзар» добрий чинш платить, спасибі йому. Та напиши мені хоч півслова о Хариті; вона мені спать не дає. Оставайся здоров. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Твій Т. Шевченко

Як матимеш час, то сам одвези письмо П[латону] Ф[едоровичу]; а ні, то одішли.

До в. Г. Шевченка

Середина лютого 1860. С.-Петербург

Прочитай оце письмо та, поміркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одішли, або під лаву кинь. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком? /195/

Та напиши, чи той ґрунт у Трощинського над самим Дніпром? Бо як не над Дніпром, то мені його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала. Тричі спасибі тобі за Васю. Як побачиш брата Йосипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується мені хату ставить.

А об волі ще й досі не чуть нічого доброго.

Напиши мені, чи є в Харити батько або мати? Чи крепачка вона, чи вільна? Коли крепачка, то чия? і яка плата за її волю?

До д. С. Каменецького

6 лютого 1860. С.-Петербург

Данило Семенович.

Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».

Т. Шевченко

6 февраля

1860.

До м. Я. Макарова

7 лютого 1860. С.-Петербург

Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде дома завтра ввечері Варвара Яковлевна. Якщо буде, то і я до неї прибуду з І. С. Тургенєвим. І ви прибувайте, як матимете час. Оставайтеся здорові та не забудьте завтра вранці оповістить мене, искреннего вашого

Т. Шевченка.

7 февраля.

На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.