До м. М. Лазаревського

20 червня 1860. С.-Петербург

Вручи Федорові 25 карбова[нців].

Т. Шевченко

20 июня.

До в. Г. Шевченка

29 червня 1860. С.-Петербург

29 іюня 1860.

Сьогодня в Корсуні премерзенне свято, а в моїй тихій хаті і такого, благодарить Бога, нема. Добре б ти зробив, якби догадався та привітав од мене оту шляхту, мною знаємую лично; а вона сьогодня вся повинна бути у Корсуні. Сьогодня, певно, буде там і Наталка Шулячівна, то ти, яко чоловік не без розуму, поклонися їй од мене, а більше анітелень. Коли так зробив, то зробив добре. Я її добре не розгледів, здається, трошки педантка і не дуже чепурна; а нечепурна жінка і циганові не дружина. На ту весну, Бог поможе, приїду подивлюся та пораджуся з сестрою і з тобою, а поки що, коли трапляється їй хороший, неледачий чоловік, то нехай їй Бог помагає. Шкода, що ота Харита зледащіла, а мені б луччої жінки і на край світа шукать не треба.

Чи був ти у Рудяках? Що ти там бачив і чи зробив що з тим паном Трощинським? Напиши мені швиденько.

Ще ось що: на тім тижні президент общества літературного получив письмо од Фліорковського. Він пише, що братів і сестру Ярину з дітьми випускає на волю без ґрунтів і без землі безплатно: але вони не беруть такої поганої волі — і добре роблять.

Як ще не був, то незабаром буде у тебе Новицький. Добре б ти зробив, якби вкрав у Лопухіна день або й другий та поїхав з Новицьким у Жаботин, та вдвох би сказали отому дурневі, щоб він не боявся керелівчан, а положив би яку хоче плату за ґрунти і за землю (не менше чотирьох десятин на душу) і щоб зараз же написав тому ж президенту Є. П. Ковалевському.

Поцілуй за мене свою жінку, Йосипка, дівчат і хлопців, коли вони дома. Керелівчанам скажи, щоб вони на ту погану безземельну волю не дуже квапились.

Чи бачився ти з Кулішем, і що зроблено з хатиною і садочком над Россю, і де те добро: чи в самому Корсуні, чи недалеко його? Напиши мені. Подякуй ще раз отого пана за сукно на свитку; а свитка, як пошита, то нехай у тебе жде мене, твого брата і друга Т. Шевченка.

До в. Г. Шевченка

1 липня 1860. С.-Петербург

1 июля.

Позавчора я послав тобі письмо, а сьогодні получив твоє. На чорта ти його адресував біс батька зна кому? Я вже його получив розпечатане.

Коли ти кажеш, що коло Канева добре буде, то бери десять десятин землі з умовою розплатить гроші в продолжение года в три срока і зараз же напиши мені, чи багато треба грошей для почину.

Обудоваться так, як кажеш, добре буде. Бувай здоровий, нехай тобі Бог помага на все добре!

До м. М. Лазаревського

28 липня 1860. С.-Петербург

Вручи Федорові 25 карбова[нців].

Т. Шевченко

28 июля.

До в. Е. Фліорковського

28 липня 1860. С.-Петербург

Милостивый государь Валерий Эразмович!

Г. Председатель Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым и его товарищи, подписывая и адресуя на ваше имя письмо, которым просят вас освободить моих братьев и сестру от крепостного состояния, предполагали, что письмо это, как дело домашнее, не будет оглашено во всеуслышание. Но когда оно огласилось печатно, то я, как сочлен этого благородного Общества и как родной брат Никиты, Осипа и Ирины (ваших крепостных крестьян), в судьбе которых Общество это приняло такое живое великодушное участие, считаю святым долгом благодарить Председателя и его товарищей, благодарить во всеуслышание за их братски-человеческое внимание к судьбе людей, близких моему сердцу.

О письме моем редактору журнала «Народное чтение» и о наших народностях я вашего мнения не оспариваю; ваше мнение, как и мое, может быть верно и неверно, это дело (если оно в самом деле дело) — дело критики, досужей полемики и бесплодного словопрения. А теперь примите мою глубокую благодарность за то, что вы освободили моих братьев и сестру с их семействами от банкового долга и предложили безвозмездную свободу, от которой они, не знаю почему, отказались. Еще раз /204/ сердечно вас благодарю за ваше великодушное предложение и сердечнейше прошу вас, назначьте последнюю цену за десятину пахотной и усадебной земли вашей и сообщите о вашей воле Председателю нашего Общества письменно или печатно; а за то, что вы уже сделали для моих братьев и сестры, примите еще раз мою искреннюю благодарность.

Письмо это я намерен напечатать в одной из здешних газет. Но если вы найдете его почему-то неудобопечатным, то известите меня.

В ожидании вашего благосклонного ответа остаюсь и проч.

Тарас Шевченко

С.-Петербург

28 июля 1860.