48. Поняття людина, особа, громадянин

Людина — це біологічна категорія, що визначає належність живої істоти до людського роду за певними анатомічними особливостями та фізіологічними функціями.

Особа — людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, що надаються суспільством, та виконує обов'язки, які ним покладаються.

Громадянин — це особа, яка належить до постійного населення певної держави, має нормативно закріплений статус, користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею. Громадянин має певні особливості, що надають можливість бути суб'єктом не лише економічних та соціальних, а й політичних відносин.

49. Правовий статус громадянина. Способи набуття громадянства.

Правовий статус громадянина - це правове положення в суспільстві людини, що володіє громадянством даної держави.

Громадянство України набувається:

• за народженням (філіація). Принцип права ґрунту (де народився) і принцип права крові (від кого народився). Особа, батьки або один з батьків якої на момент народження – громадяни України, є громадянином України. Особа, що народилась на території України від іноземців, що на законних підставах проживають на території, і не набула громадянства батьків, - громадянин України. Новонароджений, знайдений на території, батьки якого невідомі – громадянин України.

• за територіальним походженням. Особа сама, або хоча б один з родичів (дід, баба, брат, сестра, син, дочка, онук, онука) народились або постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, за їх заявою реєструються громадянами України, якщо вони взяли зобов’язання припинити іноземне громадянство або є особами без громадянства.

• внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація). Іноземець чи особа без громадянства можуть за їх клопотанням прийняті до громадянства.  Умовами прийняття до громадянства України є:

1. визнання i дотримання КУ та ЗУ

2. зобов'язання припинити iноземне громадянство або неперебування в iноземному громадянствi (для осiб, якi були громадянами держав, мiжнароднi договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами iншої договiрної сторони)

3. безперервне проживання на законних пiдставах на територiї України протягом останнiх п'яти років

4. отримання дозволу на постiйне проживання в Українi

5. володiння державною мовою або її розумiння в обсязi, достатньому для спiлкування. Ця умова не поширюється на осiб, якi мають певнi фiзичнi вади (слiпi, глухi, нiмi);

6. наявнiсть законних джерел iснування. Ця умова не поширюється на осiб, яким надано статус бiженця в Українi або притулок в Українi.

Положення, передбаченi пунктами 3-6 частини другої статтi 9 Закону України Про громадянство України, не поширюються на осiб, якi мають визначнi заслуги перед Україною, i на осiб, прийняття яких до громадянства України становить державний iнтерес для України. До громадянства України не приймається особа, яка:

• вчинила злочин проти людства чи здiйснювала геноцид;

• засуджена в Українi до позбавлення волi за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимостi);

• вчинила на територiї iншої держави дiяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

  Особа, яка набула громадянство України i подала декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт iноземної держави до уповноважених органiв цiєї держави. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 9 Закону України Про громадянство України, є дата видання вiдповiдного Указу Президента України.

• внаслідок поновлення у громадянстві. Особа, яка пiсля припинення громадянства України не набула iноземного громадянства i подала заяву про поновлення у громадянствi України, реєструється громадянином України незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном.

• внаслідок усиновлення  Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинностi рiшенням про усиновлення, незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном.

• внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя.  Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i над якою встановлено опiку (до 14) чи пiклування (14 - 18) громадян України або осiб, одна з яких є громадянином України, а друга - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рiшення про встановлення опiки чи пiклування.

• внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

• внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.