41. Закон і його види

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Ознаки закону:

• приймається органом законодавчої влади — парламентом, уповноваженою громадською організацією або на референдумі;

• порядок його підготовки й видання визначаються конституцією країни та регламентом парламенту;

• володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити;

• регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо.

Саме дані ознаки і виділяють закон у системі інших правових актів, додаючи йому якість верховенства. Змінити або скасувати закон вправі тільки той орган, який його прийняв, причому в чітко встановленому порядку. Згідно зі ст. 85 Конституції України закони приймає Верховна Рада України.

Класифікація законів може проводитися за різними критеріями:

за їх юридичною силою:

• Конституція (Основний Закон) — основоположний установчий політико-правовий акт, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини та громадянина, визначає форму правління і державного устрою, правовий статус органів державної влади (наприклад, у ст. 8 Конституції України визначено, що вона має найвищу юридичну силу, закріплює коло суб'єктів нормотворчої діяльності);

• конституційні закони — вносять зміни і доповнення до конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов'язані з нею (наприклад, Закон України «Про громадянство»);

• звичайні закони — акти поточного законодавства, присвячені регулюванню різних сторін соціально-економічного, політичного та духовного життя суспільства (наприклад, Закон України «Про електроенергетику»);

за суб'єктами законотворчості:

• закони, що приймаються представницькими державними органами влади;

• іншими центральними органами влади, які займаються правотворчістю на основі делегування їм правотворчих повноважень від представницьких органів;

• уповноваженими громадськими організаціями (муніципальними органами, профспілками тощо);

• спільними (державних органів та інших соціальних структур);

• народом України, прийняті на референдумі;

за предметом правового регулювання:

• конституційні (Закон України «Про вибори народних депутатів»),

• адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення),

• цивільні (Цивільний кодекс України),

• кримінальні (Кримінальний кодекс України),

• екологічні (Закон України «Про охорону атмосферного повітря») тощо;

за терміном дії:

• постійні (Конституція України)

• тимчасові (Тимчасовий регламент Верховної Ради України)

• надзвичайні — їх дія обмежена у часі і залежить від існування відповідних зазначених в цьому законі надзвичайних обставин;

за структурою:

• прості (Закон України «Про освіту»),

• кодифіковані (Житловий кодекс України, Основи законодавства України про культуру);

за сферою дії:

• загальнодержавні (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»),

• окремих адміністративно-територіальних одиниць (постанови або рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим).