34. Особливості демократичного транзиту в Україні.

Стосовно України здається обґрунтованим запровадження терміна “почетвірна трансформація” (Т. Кузьо). Ця чотирикомпонентна формула включає:

1. Демократизацію,

2. Маркетизацію,

3. Державно-інституційне будівництво

4. Національно-громадянське будівництво.

Одним з головних чинників, що гальмує перехід українського суспільства до демократії, є відсутність повноцінної державності. На це, зокрема, звертали увагу провідні українські фахівці. З досягненням незалежності Україні довелося не лише перетворювати командну систему в ринкову, а й формувати інституційну інфраструктуру, необхідну для нормального функціонування суспільства. “На відміну від розвинених країн Заходу, сучасна Україна й досі не сформувалася як повноцінна держава-нація зі своїми чітко окресленими національними інтересами, заснованими на національних цінностях, щодо яких склався б консенсус як всередині політичної еліти, так і переважної частини її громадян”, зауважують В. Горбулін і А. Качинський.

В Украине, как и в большинстве по/тсоветских государств, отчетливо проя- неопатримониальный тип власти, в отличие от рационально-бюрократаческого западноготшта . На ето обстоятельство указывают несколько иссле­дователей

Именно теория неопатримониализма, по нашему мнению, позволяет наиболее точно схватить сущность постсоветского развития и интегрировать в рамках единого подхода весь комплекс черт и особенностей, составляющих его историческую специфику. Основными характеристиками неопатримониальной модели в постсоветских условиях являются:

1. формирование класса рентоориентированных (rent-seeking) политических предпринимателей и/или неопатримониальной бюрократии, которые для достижения своих экономических целей используют политические возможности слияния власти и собственности,

1. частное - в той или иной степени - использование государственно-административных ресурсов, в первую очередь силовой и фискальной функции государства, которые используются, прежде всего, для подавления политического сопротивления и устранения экономических конкурентов,

2. решающая роль клиентарно-патронажных отношений и связей в структурировании политико-экономического процесса, а также пространства реальной политической борьбы.

Стосовно особливостей побудови демократії в Україні можна виокремити такі проблеми:

1) демократичні зміни розпочалися на тлі несформованості багатьох передумов переходу до демократії: в економіці, соціальній сфері, культурі, політиці;

2) гетерогенність українського суспільства (структурованість за соціально економічними, ідеологічними, етнічними, релігійними, ре­гіонально-культурними, мовними ознаками, відмінності у зовнішньо­політичних орієнтаціях .тощо) ускладнює побудову стабільної демократії;

3) драматизм ситуації посилює те, що Україні необхідно одно­часно розв'язувати два складних завдання: долати безліч негативних наслідків авторитарного минулого, розбудовуючи демократію, і одночасно вирішувати складні соціально-економічні проблеми;

4) безпорадність влади в умовах соціально-економічної кризи девальвує демократичні цінності і принципи владарювання в очах пересічних громадян; показником розчарування у демократії можна назвати тенденцію до «полівіння» електорату, зростаючу аполітич­ність молоді;

5) не сприяє зміцненню демократії і політична еліта, яка не спромоглася встановити між собою консенсус навіть заради визнання спільної та рівної зацікавленості в забезпеченні демократичних інститутів і виробленні спільної програми демократичних реформ;

6) відсутність всенародного обговорення комплексних проектів демократичних перетворень, нерозвиненість форм контролю за вла­ дою та посадовими особами відводить населенню роль пасивного спостерігача кулуарних зіткнень та соціально-економічних експери­ ментів у суспільстві, посилюючи цим масове соціальне відчуження;

6. демократія формується протягом тривалого часу і брак в українському суспільстві реальних позитивних змін породжує масове соціальне нетерпіння, фрустрації.

7. Подібні соціальні настрої посилюють недемократичні тенденції у суспільстві і мають бути подолані для виходу суспільства з кризи, оскільки тільки в демократичній державі, - найвищими цінностями є людська гідність, свобода, рівність і солідарність [24, с.328-329].

Отже, політичний режим, що склався в Україні має пере­хідний характер, який можна охарактеризувати як частково демократичний. За роки незалежності Україна здійснила певні ліберальні й демократичні реформи, однак досі не вийшла зі стану перехідної невизначеності; йому притаманні не лише елементи авторитарної практики, неопатримоніальних відносин, а й панування корпоративних інтересів на шкоду розвиткові українського суспільства та держави. Протиріччя та суперечки в колі правлячих еліт значно ускладнюють процеси переходу до демократії і ставлять під сумнів їх успішне завершення у найближчій перспективі. Зараз перед країною постали проблеми не тільки консолідації суспільства, недопущення його дезінте­грації по лінії тих розмежувань, що склалися історично і штучно поглиблюються окремими політичними силами, а й «консоліда­ція свідомості» українських громадян: позбавлення її від зайвої амбівалентності, надлишкової «радянізації», а також подвійної моралі.