Особливості здійснення прав на користування землями оздоровчого призначення

Використання земель курортних, лікувально-оздоровчих зон курортів здійс­нюється як шляхом експлуатації корис­них копалин, що належать до природ­них лікувальних-ресурсів, так і використанням територій, які мають такі ресурси та природні лікувальні фактори.

Суб'єктами використання земель оздоровчого призначення висту­пають санаторно-курортні заклади, які створюються в порядку, ви­значеному ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я та іншими нормативно-правовими актами.

Право на користування цими землями може здійснюється у формі загального та спеціального користування земельними ділянками.

Загальне користування землями оздоровчого призначення можуть здійснювати громадяни в порядку, визначеному законодавством України та місцевими радами. Так, на праві загального користування здійснюється використання вод в оздоровчих цілях у місцях, що вла­штовуються відповідними радами (ст. 64 ВК України); користування сприятливим кліматом - одним з основних природних оздоровчих факторів курортних та лікувально-оздоровчих зон.

Спеціальне користування землями оздоровчого призначення здійс­нюють підприємства, установи, організації, які експлуатують родо­вища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ре­сурсів, а також санаторно-курортні й лікувальні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства гро­мадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, інші гос­подарюючі суб'єкти, які використовують природні лікувальні тери­торії, призначені для медичної реабілітації, лікування та профілак­тики захворювань. Підставою для виникнення права спеціального землекористування є рішення відповідних органів про передачу в користування підприємству джерела мінеральних вод, або про утво­рення санаторно-курортних, лікувально-оздоровчих та інших закла­дів з одночасною передачею в їхнє користування територій, що під­лягають особливій охороні.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначаєть­ся Законом України "Про курорти". Так, відповідно до ст. 13 цього За­кону земельні ділянки курортів використовуються в порядку, визначе­ному проектом організації використання території та генеральним пла­ном забудови курорту з дотриманням вимог ст. 31-33 цього Закону.

З метою організації діяльності курортів юридичні й фізичні особи використовують спеціально визначені природні території, які мають мінеральні й термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лима­нів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики за­хворювань (ст. 15 цього Закону).

Передусім такі території використовуються для вивчення та обліку природних лікувальних ресурсів на них у порядку, визначеному Ко­дексом України про надра. Визначені за результатами геологорозві­дувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підзем­них мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, затверджуються і вносяться до Державного фонду родовищ, корисних копалин України та передаються для використання за основним призначенням відпо­відно до законодавства України (ст. 16 Закону).

Користування лікувальними водними об'єктами на землях оздоров­чого призначення для лікувальних, курортних і оздоровчих потреб здійснюється відповідно до вимог, установлених ВК України.

Якщо курортними або лікувально-оздоровчими зонами оголошені території земель лісового фонду, то їхнє використання здійснюється відповідно до ЛК України.

Родовища корисних копалин, що належать до лікувальних ресурсів, надаються у користування юридичним і фізичним особам для вико­ристання їх з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використо­вуватися для промислового розливу. Порядок надання в користуван­ня таких родовищ визначається Кодексом України про надра та ін­шими актами законодавства (ст. 17).

Розробка родовищ підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, є спеціальним видом використання природних лікувальних ресурсів, здійснюється за плату та за спеціальним дозволом (ліцензі­єю) на користування надрами в порядку, визначеному Кодексом України про надра та іншим законодавством України (ст. 18, 19 За­кону). Норми плати за спеціальне використання природних лікуваль­них ресурсів та порядок їхнього справляння установлюються Кабіне­том Міністрів України.

Мінеральні води, лікувальні грязі видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах кори­сних копалин. Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється згідно із затвердженими проектами та встановленими Міністерством охорони навколишнього природного середовища України квотами.

Відповідальність за недотриманням затверджених проектами умов і встановлених квот покладається на суб'єкта підприємницької діяльно­сті, який одержав у центральному органі виконавчої влади з геології та

використання надр спеціальний дозвіл (ліцензію) на використання надр з метою експлуатації родовищ корисних копалин (ст. 19 Закону).

Плата за використання земель оздоровчого призначення справля­ється у вигляді земельного податку або "орендної плати, розмір яких установлюється відповідно до Закону України "Про плату за землю" та інших законодавчих актів України.

Суб'єкти права використання земель оздоровчого призначення мають права та обов'язки, визначені ЗК України, а також іншими ак­тами законодавства України.

державне регулювання відносин у сфері здійснення прав на земельні ділянки, використання та ОХОРОНИ ЗЄМЄЛЬ ОЗДОРОВЧОГО призначення

Державне управління землями цієї категорії, а також державний контроль і нагляд за додержанням норм і правил використання земель оздоровчого при значення, природних лікувальних ресурсів здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади з питань охорони праці, охорони здоров'я, охорони навколиш­нього природного середовища, інші органи виконавчої влади відпові­дно до закону. Зокрема, державну політику у сфері курортної спра­ви забезпечує Державний департамент з питань діяльності курортів у складі Міністерства охорони здоров'я України, який діє відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою КМ України № 425 від 6 травня 2001 р. Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місце­вими програмами.

Програми розвитку курортів розробляються на основі даних кадас­трів природних лікувальних ресурсів, об'єктивних показників ефек­тивності лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань, результатів спеціальних наукових досліджень і проектних робіт, фінансово-економічних показників діяльності курортів. При цьому визначаються параметри та режим використання природних лікува­льних ресурсів з урахуванням екологічних і санітарно-гігієнічних об­межень тощо (ст. 14 Закону).

Клопотання про оголошення земель оздоровчого призначення ку­рортами можуть подавати центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші заінтересовані під­приємства, установи, організації та громадяни.

Підставою для прийняття рішення про оголошення природної те­риторії курортною є підтверджена в установленому порядку наяв­ність на ній природних лікувальних ресурсів і факторів, необхідної інфраструктури для їхньої експлуатації та організації лікування лю­дей (ст. 9 Закону України "Про курорти").

Проект оголошення природних територій курортами підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизі, які прово­дяться відповідно до Законів України "Про екологічну експертизу" і "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населен­ня" (ст. 10 Закону України "Про курорти").

У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи щодо проектів оголошення природних терито­рій курортними матеріали передаються: щодо курортів державного значення - спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади з питань діяльності курортів до КМ України; щодо куро­ртів місцевого значення - місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів відповідно до РМ АР Крим, обласних, Ки­ївської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення про оголошення природних територій курортними тери­торіями державного значення приймає ВР України за поданням Ка­бінету Міністрів України, а рішення про оголошення природних те­риторій курортними територіями місцевого значення приймають ВР АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за по­данням відповідно РМ АР Крим, обласних, Київської та Севастополь­ської міських державних адміністрацій (ст. 11 Закону "Про курор­ти"). Порядок вилучення земель оздоровчого призначення регулюєть­ся ст. 149-151 ЗК України.

Постановою КМ України № 1576 від 28 грудня 1996 р. затвердже­но перелік населених пунктів, віднесених до курортних.

Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється в порядку, установленому ЗК України, на підставі розроб­лення техніко-економічних обґрунтувань використання землі та проек­тів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірни^о-санітарної) охорони, схем медичного зонування.

Важливим засобом правового регулювання та охорони земель оздо­ровчого призначення є ведення державного обліку лікувальних ресурсів, які визначають оздоровчу цінність цієї категорії земель, а також державний облік лікувальних ресурсів, які визначають оздоровчу цінність даної категорії земель.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних те­риторій курортів затверджено постановою КМ України № 562 від 23 травня 2001р. Відомості для ведення кадастру подаються з доку­ментованих джерел інформації, зокрема: про властивості земель - за даними Державного земельного кадастру; про реабілітаційну, профі­лактичну, наукову, рекреаційну цінність курорту - за даними Мініс­терства охорони здоров'я; про географічне положення курортів - за даними Державного картографо-геодезичного фонду; про інженерно- геологічний стан курортів - за даними Державного інформаційного геологічного фонду; про будинки, споруди та інженерну інфраструк­туру на території курортів - за даними містобудівного кадастру; про стан навколишнього природного середовища, природні ресурси, клі­матичні характеристики - за даними Мінприроди України.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів - це звід ві­домостей про кількість, якість та інші важливі характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, виявлених і підрахованих на тери­торії України, а також про можливі обсяги, способи і режими їхнього використання. Створюється і ведеться такий кадастр Державним де­партаментом з питань діяльності курортів у порядку, визначеному постановою КМ України № 872 від 26 липня 2001 р.