142. Українське музичне мистецтво XIX ст.

Суттєві зміни відбувалися і в сфері української музичної культури. Як і раніше популярні були народні пісні – колядки, щедрівки, веснянки, купальські, весільні, колискові та інші, що становили невичерпну скарбницю народної творчості.

Разом з тим з’являються і нові жанри: пісні-романси. Серед них були народні – «Сонце низенько», та авторські, створені на слова Т.Шевченка – «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт», М.Петренка – «Дивлюсь я на небо», В.Забіли – «Не щебечи, соловейку», музику до якої написав М.Глінка.

Багато зроблено для професійної обробки українського пісенного фольклору відомим істориком, поетом, етнографом і музикантом М.Маркевичем, який видав «Українські мелодії» (1831) та «Народні українські наспіви» (1840). У Львові в 1833 р. вийшла збірка «Музика до польських і руських пісень», матеріал для якої збирав В.Залєський, а поклав на ноти для голосу в супроводі фортепіано польський композитор, скрипаль К.Ліпінський.

Публікація пісень з нотами сприяла підвищенню рівня української музичної культури.

Про здобутки музичного мистецтва в Україні свідчить поява в Києві, Харкові, Полтаві, Одесі оркестрів, хорів, капел, оперних труп. В Одесі виходить французькою мовою музичний журнал «Одеський трубадур» (1822). З першої пол. ХІХ ст. в Україні виникають музичні товариства: Філармонічне товариство в Одесі (1842), Симфонічне товариство любителів музики та співу в Києві (1848).

Оперне мистецтво в Україні

Справжньою музичною столицею України була Одеса, де виник оперний театр (1822). Одеський театр вважався кращим за оперні театри Москви та Петербурга. О.Пушкін згадував, що слухав в Одеському театрі найновіші опери Россіні. В цьому театрі п’єси йшли польською, водевілі – французькою, а опери – італійською мовою. Неодноразово в Одеському театрі виступали італійські співаки. На посаду диригента італійської опери в Одесі запрошували відомого композитора – Доніцетті, але він прислав до театру свого помічника. На підтримку опери місто виділило 38 тис. крб. Примадонна італійської трупи одержувала 500 крб. сріблом на рік, тенор – близько 340, баси – до 300 , баритони – 250 крб. Населення Одеси, як згадували сучасники, ділило свій час між «конторою та оперою». Арії з італійських опер наспівували навіть візники та заїжджі чумаки.

Наприкінці XVIII – першої пол. ХІХ ст. формується плеяда фахових українських композиторів – Д.Бортнянський, А.Ведель, Й.Витвицький; піаніст, композитор, педагог А.Єдлічка, чех за походженням, який працював на Полтавищині: І.Вітковський, композитор-виконавець, що викладав у Харківському університеті. На Галичині одним з перших професійних композиторів був М.Вербицький.

У цей період з’являється і перша українська опера – «Запорожець за Дунаєм», написана співаком і композитором С.Гулаком-Артемовським, з яким підтримував стосунки М.Глінка.

Модерна музична культура в Україні виникла в другій половині ХІХ ст. і означала перехід від аматорської до професійної діяльності на підставі народних музичних традицій, зокрема піснетворчості українського народу.

Провідною рисою "нової" музичної культури в Україні було створення засад української національної музики. В цей період виникає українська опера, формується когорта українських професійних композиторів і виконавців, закладаються основи теорії музики, створюються українські музичні навчальні заклади, національні традиції концертного виконавства.

Модерна українська музична культура характеризувалася інтересом до пісенної народної творчості, національної музики, що поступово витісняла захоплення і безперечне панування італійської музики, опери та виконавців.

Модерна музична культура в Україні була тісно пов’язана з іншими видами мистецтва – літературою (українською, російською, класичною європейською) та театром. Так, музично-драматичний театр М.Кропивницького-М.Старицького сприяв розвитку національної музики. Силами цього театру ставилася опера "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, "Катерина" М.Аркаса. На сцені цього театру відбулися прем’єри опери М.Лисенка "Різдвяна ніч", оперети "Чорноморці".

Показово, що всі корифеї українського театру – М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті, М.Заньковецька, г.Затиркевич-Карпинська – мали музичну підготовку або спеціальну освіту і були талановитими співаками.

Український народний театр товариства "Руська бесіда" у Львові також ставив опери "Запорожець за Дунаєм" (1881), "Різдвяна ніч" (1890). Фундатором і видатним представником модерної музичної культури в Україні був Микола Лисенко, – видатний композитор, піаніст, диригент, музикознавець, талановитий педагог, відомий громадський діяч.