21. Основні характеристики депресії та буму.

Вершина (бум) економічного циклу характеризується тимчасовим максимумом ділової активності. У цій фазі циклу в економіці досягається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже на повну потужність. Спостерігається масове оновлення капіталу, розширення виробництва, зростання прибутку та зарплати. Рівень цін, як правило, зростає, відчувається недостатність ресурсів, а зростання ділової активності припиняється. Це фаза, при якій прискорення економічного розвитку виявляється в серії нововведень, виникненні маси нових товарів і

нових підприємств, у стрімкому зростанні капіталовкладень, курсів акцій і інших цінних паперів, процентних ставок, цін і заробітної плати. І в цей же час наростає напруженість банківських балансів, збільшуються товарні запаси. Підйом, що виводить економіку на новий рівень в поступальному розвитку, підготовляє базу для нової періодичної кризи. Все це призводить до «перегріву» економіки, виникнення диспропорцій та створення передумов для входження економіки у новий економічний цикл.

Дно (депресія) - найнижча точка спаду циклу, тобто критична точка в економіці. В ній виробництво і зайнятість досягли найнижчого рівня. Спостерігається найбільша кількість банкрутства, дуже висока відсоткова ставка, відсутні нові інвестиції. Поступово починають зменшуватися товарні запаси. Ця фаза може тривати коротко, але може бути й досить довгою. Під час фази депресії в економіці відбуваються важливі зміни: відновлюються перервані кризою економічні зв’язки, здійснюється технічна та технологічна модернізація виробництва і, що найважливіше, відбувається перетікання капіталу або реструктуризація економіки. Швидкість відновлення економіки після спаду напряму залежить від рівня розвитку ринкової інфраструктури, зокрема фінансових ринків, та корпоративного законодавства.

22. Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їх циклічних властивостей.

Відносно циклічних властивостей макроекономічні показники можна поділити на проциклічні, ациклічні і антициклічні. Проциклічні показники - ті, які мають тенденцію до зростання в період піднесення та скорочення у фазі економічного спаду. Серед них є такі, які мають:

1) високу узгодженість з циклом - сукупний випуск, випуск по галузях економіки, прибутки, отримані від бізнесу, грошові потоки, короткострокові ставки процента, рівень цін

2) низьку узгодженість з циклом - виробництво товарів повсякденного попиту, виробництво сільськогосподарської продукції та видобування

природних ресурсів, ціни на сільськогосподарську продукцію, та природні ресурси, довгострокові ставки процента.

Ациклічні показники - такі, які безпосередньо не пов'язані з діловим циклом. Це, наприклад, експорт.

Антициклічні показники мають тенденцію до зростання у фазі економічного падіння та скорочення у фазі економічного піднесення. Це запаси готової продукції, запаси факторів виробництва, рівень безробіття, рівень інфляції, рівень банкрутств.

23. Антикризова (кон’юктурна політика) держави.

Економічна кон'юнктура є головним фактором державного регулювання розвитку економіки країни.

Кон'юнктурна політика включає сукупність регулятивних заходів щодо впливу на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Завдяки цьому кон'юнктурна політика відрізняється переважно опосередкованим впливом на економічні і соціальні процеси, а результативність цього впливу менш оперативна і дієва. За характером впливу на поведінку економічних суб'єктів кон'юнктурна політика не є внутрішньо єдиною. За цією ознакою в ній виділяються: фіскально-бюджетна політика; грошово-кредитна (монетарна) політика; заходи прямого впливу. Економічно розвинені держави з соціально орієнтованою економікою досягають своєї мети кон'юнктурною політикою. Прагнучи поліпшити економічну кон'юнктуру в країні, досягти прогресивних структурних зрушень в економіці, вони змінюють податкові та відсоткові ставки, збільшують або зменшують обсяги державних замовлень, державних капіталовкладень, здійснюють заходи, спрямовані на державне регулювання капіталовкладень, особисте споживання населення та інші заходи, забезпечуючи сприятливу кон'юнктуру. Головним завданням кон'юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги та зростання обсягів виробництва. Таке згладжування може забезпечуватися засобами як монетарної, так і фіскально-бюджетної політики, або обома одночасно. Загальноекономічну кон'юнктуру визначають чотири передумови: розвиток економіки, повна зайнятість, стабільність цін і зовнішньоекономічна рівновага. Уряд будь-якої країни має виявляти неабияку майстерність і навіть мистецтво, аби постійно домагатися усіх чотирьох названих передумов одночасно.