- •1.Предмет м/е. М/е суб’єкти та їх взаємодія.
- •2.Методи м/е. Об’єкти м/е. Типи економ. Систем.
- •3. Функції м/е. Нормативна та позитивна м/е.
- •4. Основні м/е показники: національний обсяг вир-ва, загальний рівень цін, процентна ставка. Зайнятість.
- •5. Методи обчислення внп.
- •12. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса
- •21. Основні характеристики депресії та буму.
- •22. Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їх циклічних властивостей.
- •23. Антикризова (кон’юктурна політика) держави.
- •24. Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.
- •25. Мультиплікатор фіскальної політики.
- •26. Основні джерела доходів держави.
- •27. Податки. Основні функції податків.
- •28. Джерело і об’єкт оподаткування.
- •29. Податкова ставка. Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом.
- •30. Крива Лаффера.
- •31. Державні видатки. Структура державних видатків за економічною класифікацією.
- •32. Структура державних видатків за функціональною класифікацією.
- •33. Державний бюджет. Стан держбюджету. Дефіцит держбюджету.
- •34. Державний борг. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.
- •35. Грошова система. Грошовий обіг. Закони грошового обігу.
- •36. Елементи грошової системи. Еволюція грошей.
- •37. Пропозиція грошей. Грошові агрегати.
- •38. Депозитний мультиплікатор. Норма обов’язкових банківських резервів.
- •39. Попит на гроші: а) для операцій; б) для активів.
- •40. Грошово-кредитна політика держави. Роль Центрального банку.
- •41. Основні інструменти грошово-кредитної політики.
- •42. Інфляція: причини, типи (відкрита,закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції)
- •43. Інфляція та перерозподіл національного доходу.
- •44. Показники інфляції.
- •45. Крива Лаффера для інфляційного податку
- •46. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •47. Антиінфляційна політика держави.
- •48. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.
- •49. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.
- •50. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.
- •51. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Міжнародна валютна система.
- •52. Міграція робочої сили. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції.
- •53. Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.
- •54. Крива виробничих можливостей. Типи економічного зростання.
- •56. Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу.
- •57.Парадокс заощадження.
- •58. Банківська система України. Роль комерційних банків.
- •59. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •60. Грошова реформа в Україні.
45. Крива Лаффера для інфляційного податку
Інфляція приводить до прихованої конфіскації грошових коштів у населення і підприємств через податки. Це має місце внаслідок того, що платники податків через зростання номінального доходу автоматично потрапляють до більш високої групи оподаткування. В результаті і у населення, і у підприємств вилучають частину доходів, які не є прибутками і які повинні були йти на поточні витрати.
В умовах інфляції економічні суб’єкти сплачують ще один податок, непередбачений податковою системою – це інфляційний податок. Інфляційний податок – це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції. Інфляційний податок сплачується автоматично домогосподарствами, оскільки із зростанням цін вони втрачають більше своїх грошових коштів.
Інфляційний податок отримує емітент грошової маси, тобто держава. Крім того, держава отримує додатковий дохід, обумовлений прогресивною шкалою оподаткування, тому інфляція сприяє зростанню номінальних доходів і в результаті темп приросту номінальних податкових надходжень випереджає темп інфляції (тому, що податки сплачуються за більш високими ставками). Але цей дохід не є інфляційним податком.
Сеньйораж (SE) - дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші.
Дія інфляційного податку описується кривою Лаффера. Вона показує величину надходжень від інфляційного податку при різних рівнях інфляції в умовах, коли економіка перебуває в стані рівноваги і темпи інфляції не змінюються з часом .
Із зростанням інфляції база оподаткування (у цьому випадку - це попит на реальні грошові залишки) зменшується. Максимальний інфляційний податок ITmax досягається за графіком при рівні інфляції P?max.
Подальше зростання інфляції призводить до скорочення податкових надходжень, оскільки високий рівень інфляції не компенсує скорочення рівня реальних грошових залишків, які і обкладаються податком (відрізок ML на графіку). Отже, при стійких темпах інфляції існує максимальний бюджетний дефіцит (ITmax), який фінансується за допомогою друкування грошей. Уряд може тимчасово фінансувати дефіцит, вищий за ITmax, але за рахунок прискорення інфляції, замість збереження її стабільного темпу. Якщо уряд намагається тривалий час фінансувати більший, ніж ITmax, дефіцит бюджету. Це призводить до гіперінфляції.
46. Соціально-економічні наслідки інфляції.
Інфляція веде до соціально-економічних наслідків, які проявляються наступних процесах:
•зниження реальних доходів населення, причому насамперед це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (наприклад: працівники бюджетних організацій, пенсіонери, студенти тощо);
- Зниження життєвого рівня населення у формах: - Зниження реальної вартості особистих заощаджень; - Скорочення поточних реальних доходів.
Причому, поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умови індексації, оскільки антиінфляційні компенсації відстають від темпу зростання цін (при гіперінфляції важко передбачити рівень зростання цін) і не покривають скорочення доходів населення.
- Ефект інфляційного оподаткування (ефект Танзі - Олівера).
В умовах зростання рівня інфляції виникає ефект Танзі - Олівера - свідоме відстрочення внесення податкових відрахувань у Державний бюджет платниками податків. За час відстрочення платежів
у бюджет відбувається знецінення грошей, в результаті якого виграє платник податку.
•дезорганізація господарського процесу великого і малого бізнесу під впливом невизначеності ринкової кон'юнктури;
•зниження мотивації до інвестування довгострокових програм;
•прискорення матеріалізації грошей, так як інфляція спричиняє зростання цін на нерухомість та товарно-матеріальні запаси. Це призводить до умисного позбавлення грошей домогосподарствами і підприємствами та вкладення їх у нерухомість та товарно-матеріальні цінності;
• порушення функціонування товарно-кредитної системи та відроджує бартер;
• підрив курсу національної валюти;
•зниження мотивації до праці,
•загальне погіршення умов життя.
- Перерозподіл доходів між приватним сектором і державою. - Перерозподіл національного доходу між тими, хто бере участь у процесі виробництва і тими, хто отримує трансферні виплати, на користь перших (під час інфляції грошові факторні доходи учасників процесу виробництва зростають пропорційно до рівня цін (Р), а номінальні пенсії і допомоги не пов'язані з динамікою рівня цін). - Перерозподіл доходу між працею і капіталом в умовах, коли ціни на товари та послуги визначаються на ринку досконалої конкуренції, а ціна праці через адаптивні очікування із запізненням реагує на зміну рівня цін (Р). - Перерозподіл майна від кредиторів до дебіторів, бо борг повертається знеціненими грошима. - Скорочення обсягів виробництва як результат зниження стимулів до праці та до розширення виробництва. - Некерована інфляція порушує управління економікою в цілому.
Наслідки інфляції однозначно негативні. Не тільки пригнічена, але й відкрита інфляція деформує ринковий механізм. Ціна перестає бути носієм об'єктивної інформації, ринкові суб'єкти не можуть приймати адекватні рішення, розподіл ресурсів набуває нераціонального характеру. І це лише деякі економічні втрати. Більш негативними є соціальні наслідки.
Інфляція - додатковий податок, який сплачують ринкові суб'єкти. Але найбільш відчутний він для осіб з фіксованими доходами. У цієї групи людей різко знижуються реальні доходи, основна частка яких - заробітна плата. Знецінюються заощадження, перерозподіляються доходи.