N15.Виготський про роль уяви в індивідуальному розвитку.

   Уява підлітка вступає в тісний зв`язок з мисленням в поняттях, вона включаєть в систему інтелектуально§ д-ті, та починає грати зовсім нову роль в новій структурі особистості підлітка. Уява не є первинною, самостійною, і ведучою функцією у психічному розвитку підлітка. Ї§ розвиток є слідством функці§ утворення понять.

   В. розглядає уяву і фантазію в тісному зв`яку, а безпосередньо фантазію він розлядає як полярно протилежну інтелекту функцію. В. виділяє таке поняття як ейдетичні образи. Це ті наочні уявлення, які з галюцинаторною ясністю відтворюються дитиною після сприймання будь-яко§ наочно§ ситуаці§. Тобто є наочне уявленя, яке ніби бачить око на пустому екрані. (приклад: після фіксаці§ червоного квадрату, ми бачимо на томуж місці зелений). Ейдетичний образ створює нове ціле, новий образ.

   В розитку пілітка статеве дозрівання зарактеризується 2 моментами:

   1. зростання абсрактного мислення

   2. зникнення наочних образів.

   Е.образи не перестають бути основною формою процесів пам`яті, вони починають слулувати уяві та фантазі§ в інтелектуальній діяльності підлітка. Зміни уяви в переходному віці полягають у тому, що уява підлітка починає опиратися на поняття.

   Різниці між уявою підлітка та дитини. Гра дитини переростає в фантазію підлітка, але підліткова уява від дитячо§ гри відрізняється тим, що розриває зв`язок з дійсними предметами. Уява підлітка стає багатшою за дитячу уяву, більш творчою. Але вона є менш продуктивною по відношенню до уяви доросло§ людини. Відрізняючою рисою перехідного віку є зближення інтелекту та уяви. В. вказує на існування нечітко§ різниці між мисленням та уявою. Уява підліткае суттєво змінюється, перебудовується на новій основі під впливом мислення в поняттях. Внутрішню залежність уяви від мислення в поняттях В. демонструє на прикладі поведінки хворих на афазію, у яких разом з мовою зникає здатність до уявлювання. Афазики дуже часто не розуміють і не можуть використовусати метафори. Разом з зникненням мислення в поняттях уява зникає також. Мислення в поняттях - головніший фактор, що обумовлює можливість творчо§ фантазі§ в перехідному віці. Уява - перетворююча, творча д-ть, спрямована від конкретного до нового конкретного.

   Найсуттєвішою рисою уяви в перехідному віці є роздвоєння §§ на суб`єктивну та об`єктивну. В якості прикладу зближення об`єкту та суб`єкту в розвитку уяви В. вказує на те, що саме в фантазіях підліток вперше вимальовує свій життєвий план, в фантазі§ він передбачає своє майбутнє, а звідки і творчо наближується до його побудови, здійснення.

N17.Уява та мислення; 17.Фантазія та мислення.

  

   Щоб розкрити природу уяви, доцільно порівнять §§ з іншими психічними процесами. Найчастіше порівнюють §§ з мисленням та пам'яттю.

   Мислення -це найбільш узагальнена та опосередкована форма псих відображення, яка встановлює зв'язки та відношення між пізнавальними об'єктами.

   Уява - мислиннєвий, пізнавальний процес, форма психічного відображення, яка полягає в побудові образів на основі раніше сформованих уявлень.

   Фантазія - це художній вимисел, який заснований на властивості дитини, доросло§ людини вільно комбінувати образи, які виникають в несвідомому.

  

   Память протиставляється творчій здатності фантазі§ , а мислення -наочно-образному §§ хар-ру. Мислення може відбуватися не тільки в абстрактній , але й в образній сфері. Сеченов у зв'язку з цим говорив про мислення конкретами. Якщо память дає фантазі§ матеріал, то мислення встановлює істотні відношення всередині цього матеріалу В зв'язку з цим мисленню іноді приписують провідну роль в побудові образів фантазі§ . Деякі психологи навіть оперують виразом "фантазія є мисленням в образах", але його слід вживати з певними застереженнями. Мислення образами -- вираз, який містить в собі не тільки формальну суперечність -- процес мислен­ня прямо протилежний процесу створення образів. Мис­лити можна тільки абстракціями, хоч і за допомогою об­разів. Питання про участь фантазі§ в творчості в абстрактних сферах-символічній, понятійній і т. д. набуває все більшого визнання. Справді, творчість може відбуватись і в чистій сфері мислення без прямого дотику з емпіричним чуттєвим джерелом. Час від часу абстрактне мислення знову і знову звертається до емпірі§, і в цьо­му відношенні виявляється діяльність фантазі§. Справжнє відкриття на базі синтезу завжди здійсню­ється в процесі співвідношення досвіду і теорі§. Там, де відбувається тільки аналіз понять, і виводяться наслідки всередині само§ теорі§, там менше за все фантазі§, але там і не здійснюється вирішальне зрушення в науці.

   Насправді, процес фантазі§, як і процес мислення, складається з чуттєво§ і раціонально§ сторін, які висту­пають в тісній взаємоді§. Створюючи художній образ, письменник спочатку створює задум, продумує художню ідею цього образу і разом з цим будує його так, щоб він втілював цю ідею. Щоб створити яку-небудь гіпотезу, вчений повинен мати чуттєву базу досвіду. Отже, проце­си фантазі§ і мислення не можуть відбуватись без взаємопереходу чуттєво§ і раціонально§ сторін. В цьому §х схожість. Різниця між мисленням і фантазією полягає в особливостях творчого синтезу.

   Також спільне та відмінне полягає в тому, що мислення та уява виникають в проблемні й ситуаці§, мотивуються потребами особистості, основу §х складає випереджуюче відображення. Але випереджуюче відображення дійсності, яке здійснюється в процесі уяви, відбувається у вигляді яскравих уявлень, в той час як процесах мислення випереджуюче відображення відбувається шляхом оперування поняттями, які дозволяють узагальнено і опосередковано пізнавати оточуючий світ.