N 21!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.Рівні регулятивно-праксично§ сфери психіки - мимовільний, довільний, вольовий.

  

             Волевое и произвольное(довільне) действие. Соотношение понятий воля и произвольность понимается в психологии по-разному. Одни исследователи считают, что воля - более общее явление, а произвольность - лишь некоторый ее аспект, например, первая стадия развития волевого качества. Другие исследователи, наоборот, именно произвольность выбирают в качестве базовой категории. При этом воля понимается как произвольное действие, совершаемое в определенных (трудных) условиях. Встречается и такая точка зрения, согласно которой волевая и произвольная регуляция - два абсолютно разных и независимых процесса.           Произвольное действие определяется как нерефлекторное и неинстинктивное действие, в основе которого лежат 1) намерения и план действия, 2) осознание причин поведения, 3) регуляция процесса его осуществления. Одним из признаков произвольного действия является отсутствие пускового сигнала для возникновения или изменения хода деятельности. Этот признак связан с отсутствиемвынужденности поведения, что и указывает на его намеренность. Произвольное действие нельзя считать недетерминированным, оно обусловлено актуальной потребностью человека. Другим признаком произвольного действия является приобретение нового жизненного смысла. Условные рефлексы у животных, привычное действие, наделенное новым смыслом у человека, указывают на существенность этого признака произвольного действия. Третьим признаком произвольного действия является его осознанность.           По сравнению с произвольным действием волевое обладает всеми чертами произвольного процесса: оно приобретает новый смысл, редко определяется самой ситуацией, развертывается как следствие актуальной социальной необходимости. Отличие волевого действияот произвольного состоит в том, что первое связано с регуляцией смысловых ценностей. Волевая регуляция - последняя стадия в овладении человеком собственными процессами, наивысшим из которых является мотивационный. Волевая регуляция представляет собой произвольную форму мотивационного процесса, направленного на создание социально необходимого действия.           Иначе говоря, волевая регуляция - одна из форм произвольной регуляции, заключающаяся в создании дополнительного побуждения на основе произвольной (интринсивной) мотивации, которой является самодетерминация.

 

N22. Емоці§ та воля як регулятори діяльності

    Регулятивна функція емоцій - це регулювання поведінки особистості, а саме §§ загально§ спрямованості та динаміки. Позитивний чи негативний характер ціє§ регуляці§ пов'язаний з мотиваційною сферою. Регуляція діяльності в першу чергу пов'язана з цілями, §х постановкою та досягненням. Емоція мотивує. Вона мобілізує енергію, і ця енергія в деяких тенденція до вдосконалення ді§. Емоція керує мисленєву та фізичну активність індивіда, направляє §§ у певне русло(якщо гнів - не кинетесь втікати; страх - не вирішитесь на агресію). Емоція регулює наше сприймання(щастя - сприймаємо світ через рожеві окуляри).  Розглядаючи питання про функці§ емоційних переживань треба сказати, що позитивні емоці§ справляють сприятливу дію на процеси сприймання, научіння, творчого мислення.  Так, наприклад, радісні переживання роблять свідомість людини більш відкритиою для сприймання ново§ інформаці§.  Воля - це психічна функція, яка передбачає регулювання людиною своє§ поведінки відповідно до найбільш значущих для не§ мотивів; гальмування інших мотивів, спонукань; організацію дій згідно до свідомо поставлених цілей. Саме в цих діях виражається воля. Вольові процесі характеризуються свідомим та довільним управлінням поведінки та діяльності людини. Вольові ді§ - це ді§, яка є детерміновані не бажаннями, а розумінням необхідності тих чи інших дій. Ці свідомі прагнення є опосередкованими розумом.  Отже, воля не детермінується на пряму потребами людей. Воля - це єдність двох тенденцій: потягів і повинностей. Воля виникає тоді, коли людина прагне до рефлексі§ по відношенню до власних потягів, щоб так або інакше віднестись до них. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати ді§, але людина усвідомлює, що дію треба зробити для майбутнього, то воля робить наше спонукання більше значимим.