N18. Теорія емоцій як цінності(Додонов)

  

   Емоці§ - це органічна частина єдиного регуляційного процесу, який здійснюється людиною або твариною у відповідь на зовнішню чи внутрішню стимуляцію.

   Емоці§, як і мислення, виконують функцію тако§ обробки інформаці§ про світ, в результаті яко§ ми можемо сформувати своє враження про нього.

   Емоці§ визначають цінність предметів та явищ.

   Емоція сама містить у собі свою значущість. Додонов виділяє вроджену і таку, що прижиттєво розвивається в емоційній спрямованості особистості, орієнтаці§ на певні переживання, які надають додаткові цінності об'єктам і діяльності, які §х викликають.

   Класифікація емоцій за Додоновим бере за основу потреби та цілі, тобто мотиви яким слугують емоці§. Це альтру§стичні, комунікативні, глоричні, праксичні, пугнічні, романтичні, гностичні, естетичні, гедоністичні та акізитивні емоційні переживання.

  

N19. Теорія диференціальних емоцій к.Е. Ізарда

    Теорія диференціальних емоцій отримала таку назву з-за того, що об'єктом §§ вивчення є приватні емоці§, які розглядаються окремо. В основі теорі§ лежать 5 основних тез:  o Основну мотиваційну систему людини складають десять базових емоцій (далі буде більш докладно пояснюватись які емоці§ є базовими і чому).  o Кожна емоція на увазі специфічний спосіб переживання.  o Всі фундаментальні емоці§ по-різному впливають на когнітівную сферу і на поведінку в цілому.  o Емоційні процеси взаємодіють з драйвом і надають на них вплив.  o В свою чергу драйви впливають на протікання емоційного процесу  В рамках диференціально§ теорі§ емоцій, останні розглядаються не тільки як Мотиваційна система організму (як в теорі§ Ліпера), але і в якості базових особистісних процесів, які надають сенс людського існування.  Диференціальна теорія емоцій визначає емоці§ як складні процеси, які мають нейрофізіологічні, нервово-м'язові і чуттєві аспекти. Нейрофізіологічний аспект визначається в термінах активності центрально§ нервово§ системи. Тут передбачається, що емоція - це функція соматично§ нервово§ системи. На нервово-м'язово§ рівні - проявляється у вигляді міміческой активності. На почуттєвому рівні - емоція представлена переживання.  Критері§, на основі яких Ізард визначає базові емоці§:  1. Базові емоці§ мають чіткі і специфічні нервові субстрати.  2. базова емоція проявляє себе за допомогою виразно§ та специфічно§ конфігураці§ м'язових рухів особи (міміки).  3. базова емоція тягне за собою отчетлівое і специфічне переживання, яке усвідомлюється людиною.  4. базові емоці§ виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів.  5. базова емоція надає організовують і мотівірующее вплив на людину, що служить його адаптаці§.  6. Цим критеріям, на думку автора, відповідають такі емоці§ як радість, інтерес, здивування, печаль, гнів, відраза, презирство, страх, сором, вина.

  

N20. Емоці§ та почуття

    Емоці§ та почуття - особистісні утворенння. Можуть бути, наприклад, емоція радості і почуття радості.

   Якщо власне емоці§ актуалізіруются при наявності потреби і закінчуються після §§ задоволення, то почуття носять більш предметний характер. Емоція радості пов'язана із загальним задоволенням потреби (втамування голоду, спраги і т. п.), а почуття радості пов'язано з певним, незамінним об'єктом (не просто хочеться §сти, а хочеться тільки смажено§ картоплі, манная каша - не радує). Таким чином, почуття зв'язуються з ідеєю про деякий конкретному об'єкті. Наприклад, людина не може відчувати почуття любові, якщо у не§ немає об'єкта прихильності.  Почуття, на відміну від емоцій, що розвиваються, виховуються, удосконалюються. Вони утворюють ряд рівнів, починаючи з безпосередніх практичних почуттів (почуття власності, почуття задоволення від конкретно§ діяльності і т. п.) аж до вищих почуттів, що відносяться до духовних цінностей та ідеалами.  Почуття носять історичний характер, §х зовнішнє вираз по відношенню до одного і того ж явища може відрізнятися у різних народів і в різні історичні епохи. До одного і того ж явища у різних народів можуть бути вироблені різні культурно зумовлені, часом, протилежні почуття.

   У практичній діяльності сформувалися практичні почуття людини (почуття, пов'язані з безпосереднім діяльністю), теоретична діяльність сформувала інтелектуальні почуття (почуття, пов'язані з пізнавальною діяльністю - почуття зацікавленості, почуття допитливості і т. п.) В результаті образно-виборчо§ діяльності з'явилися естетичні почуття ( почуття краси при сприйнятті мистецтва, явищ природи та інші).  Виділяють етичні (моральні) почуття (почуття боргу, совість, почуття солідарності, почуття справедливості і т. п.). Моральні почуття відображають переживання людиною його ставлення до інших людей.  В результаті духовних пошуків з'явилися духовні почуття (почуття священності того, що відбувається, страх, почуття просвітління, почуття таємничості, містічності і т. п.)  У моза§ці почуттів конкретного індивіда відображається структура його потреб, будову його особистості, система його цінностей.  Почуття, на відміну від власне емоцій, завжди пов'язані з роботою свідомості і можуть довільно регулюватися.  Прояв сильного і сталого позитивного почуття до якогось вида діяльності, до чого-небудь або до кого-небудь, що виникають на базі недостатньо задоволено§ тіє§ чи іншо§ органічно§ потреби називається пристрастю. Пристрасть - це емоційний стан який властивий лише людині. Воно погано піддається вольовому контролю.

   Всі емоційні стани (власне емоці§ та почуття) розрізняються в залежності від §х якості (позитивні та негативні), глибини, інтенсивності та тривалості впливу на діяльність.  В залежності від того, наскільки значуща відображається в емоціях і почуттях дійсність розрізняють глибокі і неглибокі емоці§ та почуття.