N3.Фантазування: механізми та результат.

  

   Оскільки існує якнайменше три погляди на зв'язок уяви та фантазі§, то і розглядати механізми та результат останньо§ можна відповідно до них.

  -- Перший підхід полягає у розгляді уяви та фантазі§ як синонімів (Роменець), то до механізмів фантазі§ можна віднести основні механізми уяви: аглютинацію, акцентування, схематизацію, типізацію, комбінування, гіперболізацію.

  -- Якщо розглядати взаємозв'язок уяви і фантазі§ у відношенні "процес- результат" (Рубінштейн), як другий підхід, то тут відбувається вже поділ вище перерахованих механізмів між цими психічними процесами.

  -- І нарешті третій підхід, що розглядає §х як прояви одного складного творчого процесу, які відрізняються засобами реалізаці§, продуктом/ результатом. Відповідно до нього, фантазія створює нереальний, фантастичний світ, тому §§ результатом є марення як певне накладання на реальний образ ідеального.

   Якщо розглядати фантазування саме у цьому контексті, то до його механізмів можна віднести такі, що сво§м результатом мають щось нереальне, фантастичне: гіперболізація предмета, окремих його частин або характеристик, кількості--перебільшення;

   акцентування--підкреслення окремих ознак, рис, §х загострення; досягається через виділення характерного, суттєвого і "зсуву", зміну його пропорцій;

   аглютинація--поєднання різних, часто непоєднуваних частин, хоча повного поєднання майже нема, бо одна з підсистем не виконує функці§ іншо§.

   Фантазія як і інші психічні процеси має сво§ внутрішні компоненти, що входять у не§ як складна і динамічна система. Говорячи проструктуру образів фантазі§ у гнесеологічному плані, для них характерна комбінація різнорідних елементів. На думку Енгельса, механізми фантазі§§--це комбінування того матерілу, що є у свідомості людини як відображення реально§ дійсності, але вони не обмежують фантазію межами чуттєвого пізнання. Тому різноманітні перетворення можливі не лише з чуттєвими образами, а і поняттями, ідеями. Таким чином у фантазування активно включається 2га сигнальна система. Для того, щоб комбінаторна діяльність фантазі§ стала можливою, необхідна наявність певних навичок аналізування та синтезування елементів образу. Тобто фантазування -- це детермінуєме практично-перетворюючою діяльністю людини явище §§ духовного життя, що виникає на основі аналітико- синтезуючо§ діяльності мислення по переробці матеріалу чуттєвих даних і направлена на реалізацію конкретно§ цілі. Фантазія виводить людину за межі беспосередньо§ данності, за межі відомого до припускаємого і невідомого.

  

N4.Розвиток уяви і здатності до фантазування в онтогенезі.

  

   І.М. Сєчєнов, якому належить видатна спроба природничо-наукового аналізу психічних яивщ, висловив думки щодо уяви, зокрема механізму ідеалізаці§, шляхів §§ виникнення в юнацькому віці, випадків §§ позитивного і негативного впливу на характер людини. Він довів, що в юнацькому віці, завдяки властивій йому симпаті§ уяві, легко виховати такі якості, як почуття обов'язку, любов до праці, добра. Ушинський вважав, що в юності завершується період утворення окремих уявлень, і якщо не всі вони, то значна §х частина групується в одну сітку, досить обширну, щоб дати рішучу перевагу тому чи іншому напрямові в образі думок людини.

   Закономірності розвитку уяви в онтогенезі людини намагався розкрити Т.Рібо, взявши за основу специфіку взаємовідношень уяви та розуму у трьох періодах §§ розвитку.

   Закон розвитку уяви:

   Творческое воображение в своем полном развитии проходит через два периода, отделенные критическою фазою: период самобытности или приготовления, критический момент и период окончательного составления, представляющегося в разных видах.

  

   Перший--вік уяви--охоплює дитинство, підлітковий вік, іноді й наступні роки. В цей період уява суб'єктивна, незалежна від розуму.

   Другий--антагонізм між чистою суб'єктивністю уяви та об'єктивністю розумових прийомів.

   У третьому періоді уява стає раціоналізованю, "зникають юнацькі мрі§, людина вступає у прозу життя".

   Лише у деяких людей, в результаті збагачення уяви розумовими прийомами, вона не згасає, а набуває творчого характеру. Довільне фантазування справді згасає з віком, але його місце згодом заступає справжня творча уява. Існують певні недоліки цього погляду.Взаємовідношення "чисто§ суб'єктивності уяви" і "об'єктивності розумових прийомів" властиве не тільки юності, взагалі §х окреме існування не можливе, це нерозривні сторони складного інтелектуального процесу, що у сво§й взаємоді§ створюють його рушійну силу. Яскравий антагонізм між ними можна спостерігати в дитячих малюнках (зміна назви 1го і того ж предмета), в зрілій фантазі§ діалектика уяви і розсудку є основою художньо§, науково§ та індивидуально§ творчості, що сприяє евристичним операціям.

   З'ясуванню деяких вікових рис творчо§ уяви юнацтва присвячене дослідження нім. пси-га Т.Валентінера. Він показав, що репродуктивний матеріал для уяви юнаки беруть з прочитаних книжок, бесід з дорослими, з того, що вони особисто спостерігали, переживали. На його думку, специфічною рисою юнацько§ уяви є здатність живо і яскраво зображувати переживання інших людей. У дослідженні Виготського показано, що в юнацькому віці відбувається глибоке перетворення уяви, в побудові §§ образів все більше враховується умови і закони об'єктивно§ дійсності. Важлива роль у розвитку уяви належить юнацькій літературній творчості. Смисл і значення ціє§ творчості тільки в тому, що вона дозволяє здійснити дитині той крутий перелом у розвитку творч уяви, який дав нове спрямування §§ фантазі§, що залишається на все життя.

   На таку вікову рису юнацько§ уяви, як те, що юнаки та дівчата соромляться сво§х мрій, приховуючи §х, вважаючи мрію справою дитинства, чимось несерйозним для людини, що вступає в життя, вказує АВ Петровський.