N20.Фантазія та моральна сфера людини.

  

   Моральна творчість - це вище вираження процесу соціалізаці§ людини, це базис мислительно§ та естетично§ діяльності. Моральну поведінку людини можна пояснити через принцип індивідуалізаці§. Заздрість до справжнього творця, прагнення до слави, почесті, поваги, намагання досягти спортивних рекордів, бути несхожим на інших- все це пов"язується з принипом індивідуалізаці§. Творча думка людини - вища форма індивідуалізаці§ - прагне абс. співвіднесеності зі світом як основно§ мети пізнання. Вища, ідеальна форма співведнесеності виражається у світогляді люд., а вища практична форма - в §§ вчинках. Тому вічинок виступає безпосереднім "механізмом" морально§ творчості.Учинок - це дія, що має розгорнуті психологічний та моральний аспекти. Дія, в якій псих. аспект сильно редуковано, автоматизовано наз. моральною звичкою(Роменець). Багатство дух.життя ндивіда полягає в багатстві його дійсних відношень до світу. Его§стичні, аморальні вчинки призводять до руйнування цих відношень. Моральність, індивідуалізація, творчість - це спроба самостійно "протистояти" світові, виявляти властиві саме §й способи та засоби взаємоді§ зі світом, обираючи поступово той чи ін. шлях розгортання своє§ індивідуально§ сутності в пізнававльному та дійовому контакті зі світом.Моральне пов"язується з уявленням про абсолютну обізнаність, що дає можливість(в ідеальному плані) обрати єдино правильний шлях учинку.Учинок несе характер амбівалентності(мотиваційна роздвоєність),де індивід намагається §§ подолати, застосовуючи різні прийоми. Такі прийоми несуть смисл катарсису(очищення) - а саме це збуджує до творчо§ діяльності. Здійснюваний вчинок викликає певну реакцію не тільки з боку середовища, а з боку самого індивіда.Один вчинок відкриває шлях іншим. У ланцюговій реакці§ вчинків відбув. дух. формування індивіда(самовідданість). Існує 2групи вчинків: 1)-вчинки які розкр. дух. зростання(геро§зм що проявляється у подвизі) та 2)-вчинки дух.деградаці§(злочини, інфантильно-регресивні).

   За Роменцем, творчий геро§зм - перманентна, безкінечна віддача, що передбачає велику зосередженність та аскетизм.Людина не належить сама собі, а стає органом творчого процесу.

N 22. Тлумаченя природи та структури творчого процесу.

  

   Фройдистська теорія творчості: несвідома сфера-основа людсько§ поведінки. Фройдизм, хай і в містифікованій формі, але побачив певні проблеми психологі§ творчості, та не зміг §х докінця вирішити. Це стосується теорі§ несвідомого.

   Інфантильне не зникає безслідно, а утворює той центр, навколо якого кристалізується несвідоме психічне життя. Основним змістом несвідомого, за Фройдом, є різні форми сексуального життя дитини. В дитячоиу віці статева поведінка має такі риси , як нарцисизм, автоеротизм та ін., лібідо не руйнується, воно тільки змінює форму, але завжди має первинне джерело. Несвідомі бажання та витіснені інстинкти через компроміс зі свідомим здійснюють вплив на думки і ді§ культурно§ людини. Несвідоме має сво§ засоби вираження - заміщення, витіснення, проекція, розклад, заміна протилежним, перенесення ефекту істотного на неістотне, раціоналізація,сиситематизація, символи. Символічні зображення служать несвідомим потягам, вони приводять у свідомість все неприємне у замаскованій формі. За Фройдом, несвідоме у психічному житті уможливлює культурний процес, що не зміг би здійснитися без активно§ протиді§ несвідомого.

   Психоаналіз за пердмет дослідження бере творчість художню і моральну. Художня тв. через символіку дає людині насолоду, тут голвна роль належить фантазі§. Зміст роботи фант. в художній творчості становить витіснені сексуальні бажання, адже §хню мету легше перенести з реального світу в уявний. Несвід.-це та частина життя, яка, прагнучи безпосередьо насолоди, не хоче пристосовуватися до реального світу. Виникає подвійний ряд: з одного боку асоціальні форми несвід.-сноведіння і неврози, з іншого-феномени, що мають велике культурне значення-релігія, мистецтво, філософія та ін.

   Чітко визначається поняття сублімаці§ - здатності заміщувати вихідну сексуальну мету іншою, несексуальною, але спорідненою психічно.

   Мистецтво, за Фройдом-іллюзія, що відводить від життя за допомогою фантазі§, воно збуджує в людині слабкий наркотик і тимчасово ховає §§ від труднощів. Естетична діяльність не допомагає в стажданнях, але дає компенсацію.

  

   За Юнгом творчий процес є "автономним комплексом", ніби живою істотою у тілі людини. Це та частина душі, що віддалена від рівня свідомості, може взяти "Я" собі на службу. Цей комплекс розвивається у сфері несвідомого і поширюється на всю психіку. Творчий процес тут полягає у несвід.оживленні архетипу. Несвідоме, за Юнгом, складаєься з шарів різно§ глибини та доступності. Верхній -особове несвідоме, пов"язане з "симптоматичним мистецтвом", витіснене і ніколи не може повністю усвідомитися, нижче - колективне, пов"язане з символічмим, несе спадковість віків, більш примитивного рівня, ніж попереднє.

   Д. В. Бассін та Л.Е. Шерозія виділяють важливу роль установки(за Узнадзе), що на §х думку дає пояснення несвідомому.

   ++15(Виготский), 12(Рубінштейн), 1(бисоциация Вундта и Кеслера)

  

  

   N23. Історичний огляд досліджень з психологі§ фантазі§.

  

   Деякі аспекти ціє§ проблеми проаналізовано в статті Л.С.Вигостького "Уява і творчість в дитячому віці".