83. Національне питання в Радянській Україні в 1960-х першій половині 80-х років. Дисидентський та правозахисний рух.

Наростання негараздів у радянському суспільстві викликало незадоволення різних верств населення, створюючи сприятливу атмосферу для діяльності дисидентів (дисидент - інакомислячий, не згідний з існуючим режимом). На зміну ув'язненим правозахисникам у суспільстві з'явилися нові представники дисидентського руху з числа української інтелігенції.

Дисидентство складалося з трьох основних течій:

• правозахисне, або демократичне -Петром Григоренком, Левком Лук'яненком, Олесем Бердником та іншими;

• релігійне дисидентство мало на меті боротьбу за фактичне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення Української греко-католицької церкви та Української автокефальної православної церкви.

• Національне орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало російський шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію. Належали В. Мороз, В. Чорновіл та ін.Робота Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» - основа.

Опозиційні настрої тих років талановито відобразив журналіст В'ячеслав Чорновіл у книзі «Правосуддя чи рецидиви терору?». З серпня 1967 р. В. Чорновола заарештували, а 15 листопада засудили на 3 роки таборів.

Звільнення з посад та заборона на професію, інші покарання з політичних мотивів були звичайними, широко застосовуваними репресивними засобами.

Формою поширення ідей представників опозиційного руху був «самвидав» - машинописні журнали, збірки, літературно-публіцистичні доробки.

Метою правозахисного руху було: захист прав людини і прав народів СРСР, боротьба проти русифікації, боротьба за незалежну Україну та національне відродження.

Нова хвиля репресій другої половини 60-х рр. породила петиційну кампанію, яка стала однією з форм правозахисного руху.

Першою в СРСР легальною організацією, що виступила на захист прав людини, була ініціативна група захисту прав людини в СРСР, до якої належав харків'янин Г. Алтунян та киянин О. Плющ.

У 1975 р. У Гельсінкі пройшла Європейська конференція, учасником якої був і СРСР. Поруч із підписанням «Прикінцевого акту», у якому містилось визнання незмінності сучасних кордонів європейських країн, всі учасники конференції зобов'язалися дотримувати всередині своїх країн основні права людини. Гельсінкські угоди створили умови для нової діяльності дисидентського руху - створення громадських груп для контролю за їх виконанням.

Репресії проти дисидентів – Після фільму «Тіні забутих предків» Горень засуджений до 6 років. У 1972-1973 роках після усунення Шелеста від влади 200 осіб засуджено, у 1977 році ліквідовано український правозахисний рух, розширення КДБ.

84. Проголошення курсу на перебудову та його реалізація в Україні.

Смерть Л.Брежнєва в 1982 р. поклала край його "ері", але не змінила загальної ситуації в країні. Наступником Брежнєва став Ю.Андропов. У 1984р. він помирає. Ю. Андропова змінив К. Черненко, який у березні 1985 р. помер.

М. Горбачов починає кампанію перебудови радянської системи й насамперед її застійної економіки. Щоб досягти своєї мети, він проголошує новий стиль керівництва, створюючи враження більшої наближеності до народу, закликаючи до гласності в управлінні державою та до плюралізму думок у межах соціалістичного вибору.

Перш ніж горбачовські реформи дійшли до України, тут сталася катастрофа глобального значення: 26 квітня 1986 р. вибухнув реактор Чорнобильської атомної електростанції.

Що стосується ходу «перебудови» в Україні, то партійне керівництво, очолюване В. Щербицьким, робило максимум того, аби все залишалося по-старому. Згодом Компартію України очолив С. Гуренко.

Чи не єдиною сферою, де «перебудова» принесла позитивні результати, була суспільно-політична: Проголошено ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ, ГЛАСНІСТЬ, ПРИСКОРЕННЯ (економічного розвитку).Пр=(НТП+ІП)*ЛФ.

Етапи перебудови:

• 04.1985 – 01.1987

• 01.1987 – 07.1988 - курс на нове мислення, демократизація

• 07.1988-05.1989 – створення правової держави, становлення багатопартійності

• 05.1989 – 02.1990 – перші страйки

• 02-12.1990 – вибори, страйки, декларація про суверенітет

• 12.1990-08.1991 – кінець перебудови

В жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон «Про мови в Українській РСР». Постали Українська республіканська партія, Демократична партія України, партія «зелених» та ін.; всього в 1990 р. було створено 16 політичних партій. Партії демократичного, національно-державницького спрямування виступали за побудову незалежної Української держави.

Демократично налаштовані сили в Україні дедалі активніше виступали проти перебування республіки у складі СРСР, за українську державну самостійність.

Лише на 9 день після аварії на ЧАЕС Горбачов доповів про це суспільству. Політичними наслідками стало наближення краху СРСР, послаблення авторитету Щербицького і Горбачова, економічними – зона відчудження і втрачені землі, планетарними – постраждале населення.

Економічний стан

• 1985р – «курс на прискорення», закон про індивідуальну трудову діяльність, дозвіл приватизації

• 1986р – боротьба з нетрудовими доходами

• 1987р – самостійність підприємств.

• 1987р – демократичні засади підприємств

• Основні форми господарювання – колгоспи

• 1989р – створено Держагропром – надбудова над колгоспами

• З 1988 року – можливість брати землю в оренду

• Зриви поставок, обрив економіки на 1990 рік

Реформи відбулися і в політичному житті.

• 1988 рік – відновлена діяльність УГс, на чолі Лукяненко.

• 1989 рік – формується Народний Рух України за перебудову

• 1989рік – створення товариства Меморіал – просвітницьке

• Повертаються імена письменників, поетів.