46. Поняття та види фінансових правопорушень.

Фінансове правопорушення — винне протиправне діяння суб’єкта фінансових правовідносин, який посягає на суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави. За це правопорушення чинними нормативно-правовими актами передбачено фінансово-правову відповідальність.

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є фінансове правопорушення. У будь-якому разі поняття фінансового правопорушення повинно охоплювати податкові, бюджетні правопорушення, порушення валютного, банківського законодавства, за які встановлено фінансово-правову відповідальність.

Склад фінансового правопорушення утворюють наведені ниж­че елементи.

Об’єкт — установлений державою порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів, що охороняються заходами фінансово-правової відповідальності.

Суб’єкт — індивідуальний та колективний (одержувачі бюджетних коштів, суб’єкти підприємницької діяльності, які надають фінансові послуги).

Об’єктивний бік — дії або бездіяльність, заборонені фінансовим правом. До дій відносять надання фінансових послуг без ліцензії, бездіяльність — неподання податкової декларації.

Фінансові правопорушення переважно завдають матеріальних збитків (наприклад, несплата сум податків), але є й такі, які вносять дезорганізацію в існуючий порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів (неподання податкової декларації).

Зазвичай законодавство України не вимагає встановлення при­чинного зв’язку між дією та правопорушенням.

Суб’єктивний бік — це психічне ставлення суб’єкта до протиправних дій або бездіяльності та їх наслідків. Суб’єктивний бік фінансового правопорушення з колективним суб’єктом (юридична особа) визначається через психічне ставлення до правопорушення посадових осіб такої юридичної особи.

Характерною особливістю фінансового правопорушення є те, що вина не визнається обов’язковим елементом його складу.

46. Види юридичної відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Юридична відповідальність – це засіб забезпечення правомірної поведінки суб’єктів права і боротьби з правопорушеннями. Юридична відповідальність установлюється компетентними органами держави і пов’язана із здійсненням державного примусу.

Юридична відповідальність за порушення фінансового законодавства – це правовідношення між державою і суб’єктом фінансового правопорушення, що характеризується засудженням протиправного діяння правопорушника та накладанням на нього обов’язку притерпіти відповідно до санкції порушеної норми права несприятливі наслідки особистого, майнового і організаційного характеру.

Фінансове правопорушення — винне протиправне діяння суб’єкта фінансових правовідносин, який посягає на суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави. Юридична відповідальність служить меті:

1) охорони суспільного ладу (правопорядку);

2) виховання людей (виправлення і перевиховання правопорушника).

Принципи здійснення юридичної відповідальності:

1) відповідальність тільки за поведінку, а не за думки, психічні процеси, почуття;

2) відповідальність тільки за винні, протиправні діяння;

3) законність,

4) справедливість,

5) доцільність,

6) невідворотність;

7) своєчасність.

Залежно до якої галузі належить юридична відповідальність, який вид правопорушення вчинений, виділяються:

1) кримінально-правова відповідальність, конкретним проявом якої є кримінальне покарання;

2) адміністративна відповідальність – у формі адміністративних стягнень;

3) дисциплінарна відповідальність, яка настає у формі різних дисциплінарних стягнень;

4) майнова (цивільно-правова) відповідальність у вигляді відшкодування завданої шкоди, відшкодування збитків або ж штрафу, пені, неустойки

5) фінансово-правова відповідальність - застосування до особи, яка скоїла фінансове правопорушення, заходів державного примусу, що виражаються у формі обтяжень майнового характеру (фінансових санкцій) і здійснюються в особливій процесуальній формі, визначеній нормативно-правовими актами фінансового законодавства.

Фінансово – правова відповідальність, як особливий вид юридичної відповідальності має свої особливості:

Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:

1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;

2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;

5) нецільового використання бюджетних коштів.

Також ті самі органи і посадові особи у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

2) зупинення будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства (до 30 днів, якщо інше не передбачено законом).

Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.

Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному КМУ. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.

У разі порушення вимог БКУ та закону про Державний бюджет України щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень КМУ, Голові РМ АРК, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста республіканського АРК чи міста обласного значення) ради надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про відповідний бюджет призупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду.