30. Правове регулювання податкових зобов'язань та податкового боргу.

Правове регулювання податкових зобов`язань та податкового боргу здійснюється ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 2181.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими ЗУ (1.2) ст.1 ЗУ 2181).

Для того щоб абстрактний обов’язок сплачувати податки (невиконання якого тягне застосування примусових заходів негативного характеру з боку держави) став реальним, такий обов’язок необхідно узгодити.

Способи узгодження податкового зобов’язання:

1. Самостійне узгодження платником податку, яке здійснюється шляхом заповнення і подання податкової декларації.

2. Апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені ЗУ 2181 за процедурами адміністративного або судового оскарження (1.20) ст. 1).

При визначенні податкового зобов’язання контролюючим органом (наприклад, при невчасному поданні податкової декларації), таке воно вважається узгодженим у день отримання платником податкового повідомлення. (Виняток - випадок, коли платник податку не згоден із визначеною податковим органом сумою і подає у зв’язку із цим скаргу в податковий орган протягом 10 днів із дня отримання податкового повідомлення. У такому разі податковий орган повинен протягом 20 днів із дня отримання скарги прийняти вмотивоване рішення. Якщо таке рішення не надходить до платника податку в зазначений термін, його скарга вважається повністю задоволеною).

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

1) після закінчення 10-денного строку з моменту отримання податкового повідомлення, якщо скаргу не було подано;

2) днем отримання платником податку рішення про повне задоволення його скарги;

3) днем отримання платником рішення центрального податкового органу, що не підлягає оскарженню;

4) днем порушення провадження судом зі справи за позовом платника на рішення податкового органу. День закінчення процедури адміністративного оскарження вва­жається днем узгодження податкового зобов’язання платника.

Податкове зобов’язання необхідно сплатити в такі строки:

1) протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації;

2) якщо суму податкового обов’язку визначає контролюючий орган — протягом 10 днів від дня отримання податкового повідомлення;

3) у випадку апеляційного узгодження — протягом 10 днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (1.3) ст. 1 ЗУ 2181).

Способи забезпечення виконання платником податку податкового зобов’язання:

1) податкова застава - платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, розпоряджається ними, за виключенням операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом - відчуження або ліквідацію заставленого майна. Підставою виникнення податкової застави, згідно з українським законодавством, є одностороннє рішення податкового органу. Припинення податкової застави відбувається за наявності пев­них обставин, наприклад, смерть платника податків, прийняття рішення про арешт активів, отримання договору поруки від банку, закінчення строків давності щодо податкового боргу;

2) поручительство від банку — резидента на повну суму податкового боргу платника податку, який набуває всіх прав та обов’язків платника податку щодо строків погашення податкового боргу й оскарження дій податкового органу;

3) адміністративний арешт активів – виключний спосіб - полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи ЮО, а для ФО - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством. Підстави такого арешту є різними, наприклад, порушення правил відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, відмова від проведення податкової перевірки, відсутність свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Арешт може бути:

а) повним - виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого;

б) умовним - обов'язкове попереднє отримання дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Припинення адміністративного арешту активів відбувається у зв’язку з відміною рішення керівника податкового органу про такий арешт, погашенням податкового боргу платника, ліквідацією платника, закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин із часу підписання відповідного рішення про його накладення.

Якщо інші заходи по погашенню податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи по залученню додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів, які знаходяться в його власності, а за їхньої недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника.

У разі визнання податкового боргу безнадійним, податковий орган здійснює списання такого боргу. Безнадійним є, наприклад, податковий борг платника, визнаного банкрутом, або фізичної особи в разі смерті й недостатності майна, на яке може бути спрямоване стягнення. Списання податкового органу здійснюється щокварталу в порядку, що визначається центральним податковим органом за погодженням із Міністерством фінансів України.