2) Методи розподілу:

метод фінансування – безвідплатний, безповоротний, цільовий, плановий відпуск коштів з централізованого фонду (бюджету) здійснюється у формі дотацій, субсидій, субвенцій;

метод кредитування – відпуск коштів на принципах повернення, строковості й відплатності у двох видах: державний (позичальник – держава, кредитор – юридичні особи й громадяни) та банківський (кредитор – кредитні установи);

3) Методи використання:

вони умовно поділяються за суб`єктами використання грошових коштів та за об`єктом (метод встановлення цільового призначення державних грошових коштів;

метод встановлення порядку використання коштів, метод фінансового контролю тощо).

6. Принципи фінансової діяльності держави.

Принципи фінансової діяльності держави це основні засади здійснення фінансової діяльності, які є основоположними чинниками наступної нормотворчої та нормозастосовчої діяльності у цій сфері суспільних відносин. Вони гарантують послідовність та безперервність фінансового процесу, забезпечують взаємозв’язок фінансового законодавства та фінансової політики. Важливу роль відіграють принципи права у прийнятті нових правових норм, тлумаченні правових актів, усуненні прогалин в фінансовому законодавстві, а також у формуванні адміністративної та судової практики.

Принципи, на яких ґрунтується фінансова діяльність держави можна згрупувати в 4 групи:

1) загальноправові – законність, принцип верховенства права, суверенітет держави, рівність всіх форм власності та право власності народу України на природні об`єкти та інші принципи, закладені в Конституції України – вони є визначальними для формування окремих галузевих наук;

2) галузеві:

2.1) публічний характер фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування;

2.2) плановості;

2.3) розподілу повноважень між органами, які здійснюють управління фінансовою діяльністю держави;

2.4) пріоритету публічних видатків над публічними доходами;

2.5) пріоритету представницьких органів влади та місцевого самоврядування над виконавчими органами;

2.6) всебічного контролю у сфері фінансової діяльності держави на всіх стадіях тощо;

3) міжгалузеві: принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави; принцип фінансової безпеки держави; тощо;

4) принципи окремих інститутів:

принципи бюджетної системи – принцип єдності бюджету, принцип повноти, періодичності та плановості бюджету тощо;

принципи банківського права – принцип неухильного виконання банківських нормативів, встановлених НБУ тощо.

7. Органи управління державними фінансами.

У фінансовій діяльності держави беруть участь всі державні органи законодавчої та виконавчої влади.

В залежності від компетенції органи управління державними фінансами поділяються на дві великі групи:

1) Органи загальної компетенції, які управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах і до яких відносяться представницькі державні органи: Президент України, ВР України, профільні комітети ВР України , ВР АРК, органи місцевого самоврядування, та державні органи виконавчої влади загальної компетенції: КМ, РМ АРК, обласні, Київська й Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації.

До їх компетенції входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток, формування збалансованого ринкового господарства на певній території.

2) Органи спеціальної компетенції, які забезпечують і здійснюють організацію оперативного управління державними фінансами, і до яких відносяться: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, НБУ, ДПА України, Митні органи та інші.