Плебсологічне осмислення кримінально-правової відповідальності за жорстоке поводження з тваринами

Україна повідомила про свій курс зближення та об'єднання з країнами ЄС, де одним з найважливіших аспектів відносин між людьми визнано моральність, зокрема у сфері поводження з тваринами. Саме тому вагомої значимості набувають завдання даного дослідження, а саме: по-перше, порівняти міру та особливості кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами, передбачені в КК України з тими, що містяться в законодавстві інших європейських держав; по-друге, виявити недоліки, закладені в нормах КК України з цього питання; по-третє, сформулювати власні пропозиції щодо усунення таких недоліків.

Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами в Україні передбачено як у Кодексі України про адміністративні правопорушення, ст. 89, так і в Кримінальному кодексі, ст. 299. Варто зазначити, що зміст названих вище статей не дає можливості чітко розмежувати кримінально каране діяння від адміністративного проступку.

При порівняльному дослідженні кримінальних кодексів зарубіжних країн увага звернена до Європейської конвенції "Про захист домашніх тварин" 1987 року, в якій зазначається, що "ніхто не має права завдавати тварині непотрібного болю, страждань або шкоди", ЗУ "Про захист суспільної моралі", ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

У КК Австрії злочин "Жорстоке поводження з тваринами", передбачений параграфом 222 11-го розділу, і віднесений до злочинів проти моральності. Частина 1 цього параграфа передбачає настання кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі строком до одного року або грошовим штрафом у розмірі до 360 денних ставок за жорстоке поводження з тваринами або спричинення ним зайвих страждань, а також за покинуту тварину, яка не в змозі жити на волі, або з умислом нацьковує одну тварину на іншу, яка внаслідок цього зазнала мученських страждань. За частиною другою підлягає кримінальній відповідальності кожний, хто у тому числі з необережності, у зв'язку з транспортуванням декількох тварин, ставить їх тривалий час у скрутне становище, залишаючи без їжі або води, або у інший спосіб, а також покаранню підлягає особа, яка умисно позбавить життя хребетну тварину.

Цікаво, що у КК Франції наголошується, що у невідкладних випадках при існуванні загрози суддя може винести рішення про передачу тварини до закінчення розгляду справи судом на піклування заявнику або установі по захисту прав тварин.

У КК Естонської республіки встановлена адміністративна преюдиція карного діяння, тобто особу перед тим має бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Закон про кримінальне право Ізраїлю містить окрему ст. 451 під назвою "Шкідництво", згідно з якою особа, яка умисно та незаконно вбиває тварину з метою її крадіжки або спричиняє їй тілесні ушкодження, наносить поранення або отруює, карається позбавленням строком на три роки.

У ст. 341 КК КНР передбачена кримінальна відповідальність за спричинення шкоди тваринному світу в порушення Закону про мисливство, при обтяжуючих обставинах – карається позбавленням волі на строк до трьох років, короткостроковим арештом, наглядом або штрафом.

Жорстоке, безжалісне ставлення до тварин, за яке особа "вчасно" не отримала релевантне покарання, призводить згодом до насильницьких злочинів проти людини. На нашу думку, розміри санкцій основного та кваліфікованих складів злочину, передбачених ст. 299 КК України, є недостатніми, адже такі злочини вчиняються по відношенню до тварин, що у порівнянні з людиною та ступенем її усвідомлення перебувають на значно нижчому рівні. Тому вони не здатні чинити опір насильницьким діям з боку людини. Отже, зазначеним злочинам властивий високий ступінь суспільної небезпечності, а злочинець характеризується як безжалісний, аморальний, жорстокий.

У більшості КК країн колишнього СРСР предметом складу злочину "Жорстоке поводження з тваринами" є саме тварини. Як правило, згадується про предмет злочину – "тварини" у множині, хоча в деяких (Литва, Естонія) в однині (тварина). На нашу думку, це повинно мати важливе практичне значення при кваліфікації діяння, якщо використовувати буквальне тлумачення. Хоча, як свідчить вітчизняна судова та слідча практика, при застосуванні ст. 299 КК України зовсім не береться до уваги те, що жорстоке поводження повинно відбуватися не з однією твариною, а з декількома тваринами.

Слід звернути увагу й на зміст поняття "тварина". У КК країн колишнього СРСР (крім України) та більшості країн світу не конкретизовані жодні ознаки тварин. В Україні як колишня, так і сучасна судова практика під поняттям "тварини" розуміє лише ссавців і птахів. Така позиція не залежить навіть від термінології, яку застосовує законодавець.

На нашу думку, це не відповідає положенням вітчизняного законодавства. Позитивною є позиція зарубіжного законодавця, що визначає предметом злочину саме тварину, без конкретизації її окремого виду чи групи, тому що будь-які тварини повинні бути поставлені під охорону кримінального законодавства. Небезпека злочину якраз і полягає в тому, що людина знущається над будь-якою твариною, виказує своє антигуманне, антилюдяне ставлення до об'єктів довкілля і цим руйнує моральні принципи, які склалися у суспільстві щодо ставлення до тварин.

Визначу пропозиції по вдосконаленню норм про жорстоке поводження з тваринами:

1. Необхідно у кваліфікований склад ст. 299 КК України додати також "у присутності неповнолітнього", тому що як малолітній, так і неповнолітній включаються у поняття "дитини". Жорстоке поводження з тваринами у присутності дитини (це не стосується віку немовляти) негативно впливає на її психічний розвиток.

2. Аналіз санкцій кримінально-правових норм за жорстоке поводження з тваринами показує, що покарання, передбачені ст. 299 КК України є одними з найбільш м'яких у порівнянні з іншими країнами світу, і це потребує змін.

3. Потрібно врахувати досвід зарубіжних країн у питанні піклування про тварин і відповідальності призначених піклувальників під час розгляду кримінальних справ у судах, та після проголошення вироків.

4. Доцільно у ст. 299 КК України більш детально звернути увагу на відмежування жорстокого поводження з тваринами, що кваліфікується як злочин, від адміністративно караного правопорушення, оскільки, на нашу думку, в кримінальному праві відмінність від адміністративних правопорушень проявляється у ступені суспільної небезпечності, протиправності та тяжкості наслідків, що не відображено належним чином у диспозиціях ст. 299 КК України та ст. 89 КУпАП.

Олена Станіславівна Журавльова,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка(м. Київ)

babasik7@yandex.ru