Проблеми реалізації муніципальної влади територіальною громадою в україні

Одним із радикальних демократичних перетворень стало визнання у ст. 7 Конституції України принципу визнання та гарантування місцевого самоврядування. Саме визнанням зазначеного принципу Конституція України місцеве самоврядування відводить до рангу природного права територіальної громади – права самостійно та під свою відповідальність вирішувати питання місцевого значення. Дане право реалізується місцевим населенням незалежно від державних структур, у межах нормативних актів, власної фінансово-економічної бази та в своїх інтересах.

Держава визнає місцеве самоврядування як самостійний рівень здійснення територіальною громадою належної їй муніципальної влади. Питання реалізації муніципальної влади територіальною громадою є актуальним для сучасної юридичної науки, оскільки саме муніципальна влада передбачає організаційну відособленість територіальної громади від державної влади. Актуалізація цього питання також пов'язана з тим, що багато років муніципальна влада розглядалася як вид державної влади, що істотно гальмувало процес її дослідження.

На сьогоднішній день, муніципальна влада розглядається абсолютно в іншому ракурсі – як самостійний вид публічної влади.

Зазначимо, що розгляду різних аспектів муніципальної влади присвячено цілу низку наукових досліджень. Даною проблематикою займалися такі вчені, як: М.О. Баймуратов, В. Борденюк, О.В. Батанов, В.А. Григор'єв, А.А. Дибенко, М. Кортенко, В.В. Онохова, М. Орзіх, А.А. Уварова, Є.С. Шуригіна та ін. вчені. Що ж до здійснення муніципальної влади територіальною громадою, то ці питання у межах одного монографічного дослідження не розглядалися, хоча у більшості підручників з конституційного, муніципального, адміністративного права їх характеристиці присвячуються окремі параграфи чи підрозділи.

Більш десяти років тому Г.В. Барабашев охарактеризував концепцію недержавної природи місцевого самоврядування як міф, який було створено на основі західної концепції місцевого самоврядування. На його думку, місцеве самоврядування – це державна влада особливого роду. Зараз дане уявлення відкоректоване.

На сьогоднішній день існує два різновиди публічної влади – державна влада та муніципальна влада, які наділені своїми індивідуальними специфічними ознаками. Державні органи вирішують питання державного значення, а місцеві органи – місцеві питання.

Існує безліч визначень та позицiй, автори яких відстоюють рiзні аспекти феномену мiсцевого самоврядування, пiдкреслю­ють тi чи iншi ракурси та прояви цього суспiльно-полiтичного явища, але єдине, у чому спільні мiж собою науковці, це те, що найоб'єктивніше явище мiсцевого самоврядування можна зрозумiти, розглядаючи його крiзь призму взаємовiдносин з державою та державною владою. Адже питання про вiдношення територiальних громад до держави та форми їх взаємодії стало актуальним iз появою перших держав. Слiд сказати, що бiльшiсть держав утворювалися шляхом iнтегpaцiйних процесiв (об'єднання мiсцевих спiльнот), а також внаслiдок ускладнення соцiальних вiдносин всерединi них.

Отже, муніципальна влада – це форма суспільних відносин, в яких згідно з нормами місцевого співтовариства діяльність одних суб'єктів, впливаючи на діяльність інших суб'єктів, змінює чи стабілізує її відповідно до своїх цілей в межах загальнодержавної політики.

Щодо визначеного мунiципальна влада має системнi властивостi: вона сама формується територiальним колективом з його ж членiв; вона охороняє та захищає iнтереси, права i свободи членiв територiального колективу та компетенцiйнi повноваження opганів, якi утворені ним; вона має структуроутворюючi властивостi, тобто функцiонує зовнi у виглядi системи opraнів мicцевого самоврядування та органiзацiйно-правових форм дiяльності самого територiального колективу; в результатi її функцiонування утворюється локальна сфера соцiального управлiння, що збiгається з територiальними межами, у сферах яких здійснює діяльність мiсцеве спiвтовариство.

Слід зазначити, що сформована публічним способом, муніципальна влада далеко не завжди забезпечує реальну участь територіальних громад у вирішенні питань їх життєзабезпечення. Наприклад, організація місцевої державної влади за радянських часів формувалася публічним способом, проте соціальний механізм її функціонування перешкоджав місцевим громадам здійснювати будь-який захист своїх інтересів й інтересів місцевого населення. Аналогічна ситуація спостерігається в трансформованому українському суспільстві, коли в умовах становлення і розвитку локальної демократії досі не має окремого спеціального нормативного акту, стосовно статусу територіальних громад.

Резюмуючи вищевикладене, доцільно констатувати, що муніципальна влада територіальних громад є найважливішим елементом демократичного державного устрою. Щоб ця роль була ефективно дієвою, необхідна наявність повноважень територіальних громад на самостійне вирішення питань захисту прав та законних інтересів жителів, обумовлених спільним мешканням на відповідній території. Муніципальна влада територіальних громад у своєму арсеналі має акумулювати також повноваження щодо участі у підготовці рішень органів державної влади, які стосуються інтересів відповідних територіальних громад. Таким чином, муніципальна влада має функціонувати не лише як опонент, але як і своєрідний носій державної влади. Адже демократично розвинена місцева влада вивільняє органи державної влади від вирішення низки місцевих проблем та дозволяє, перш за все, вирішувати загальнодержавні завдання. Вона ж сприяє дієвому вдосконаленню державного управління.

Василь Арсенович Чумак,

Академія муніципального

управління (м. Київ)