- •Алгебра та початки аналізу Частина іі
- •Харків 2011 Передмова
- •Розділ 1 Тригонометричні функції числового аргументу
- •§1 Радіанна міра вимірювання кутів
- •§2 Тригонометричні функції числового аргументу
- •§3 Властивості тригонометричних функцій
- •§4 Основні тригонометричні тотожності
- •§5 Формули зведення
- •§6 Основні формули тригонометрії
- •§7 Властивості та графіки тригонометричних функцій Властивості і графік функції
- •Властивості і графік функції
- •Властивості і графік функції
- •Властивості та графік функції
- •§8 Обернені тригонометричні функції
- •§9 Розв’язання найпростіших тригонометричних рівнянь
- •§ 10 Розв’язання тригонометричних рівнянь
- •§ 11 Розв’язання тригонометричних нерівностей
- •Розділ 2 Похідна функції та її застосування
- •§ 12 Приріст функції в точці. Похідна функції та її механічний зміст
- •§ 13 Похідна степеневої функції
- •§14 Похідна суми, різниці, добутку та частки двох функцій Правила диференціювання
- •§15 Похідна складеної функції
- •§ 16 Похідні тригонометричних функцій
- •§ 17 Похідна показникової функції
- •§ 18 Похідна логарифмічної функції
- •§ 19 Геометричний зміст похідної
- •§ 20 Похідні вищих порядків
- •§ 21 Диференціал функції і його застосування до наближених обчислень
- •§ 22 Ознака сталості, зростання та спадання функції.
- •§ 23 Екстремум функції
- •§ 24 Побудова графіків функцій Загальна схема для побудови графіків функцій
- •§ 25 Найменше та найбільше значення функції
- •Розділ 3 Інтеграл та його застосування
- •§ 26 Первісна функції. Невизначений інтеграл та його властивості
- •Основні властивості невизначених інтегралів
- •Основні формули інтегрування
- •§ 27 Визначений інтеграл та його властивості
- •Основні властивості визначеного інтегралу:
- •§ 28 Площа криволінійної трапеції
- •§ 29 Застосування визначеного інтеграла при розв’язанні фізичних задач
- •Розділ 4 Елементи теорії ймовірностей і математичної статистики
- •§ 30 Елементи комбінаторики
§3 Властивості тригонометричних функцій
Оскільки точки, які відповідають кутам і є симетричними відносно осі абсцис (Ох), то абсциси цих точок співпадають , ординати є протилежними. Це значить, що , , тобто функція є парною, а – непарною.
Розглянемо інші тригонометричні функції:
, звідси , тобто функція є непарною.
, звідси , тобто функція є непарною.
Для періодичної функції виконується рівність , де Т – відмінне від нуля число, назване періодом функції. Кожна періодична функція має велику кількість періодів, тобто якщо Т – період, то – період, де . Найменший додатний період функції називається основним періодом. Основними періодами для тригонометричних функцій є: для функцій і ; для функцій і . У більш загальному вигляді можемо записати:
; ;
; .
Якщо кути виражати в радіанах, то можна сказати, що основні періоди функцій і , а основні періоди функцій і .
19. Знайти значення виразу:
1) ; 2) ;
3) 4) ;
5)
6).
20. Обчислити:
1) ; 2) ;
3) ; 4) ;
5) ; 6) ;
7) ; 8) ;
9) ; 10) ;
11) ; 12) ;
13) ; 14) ;
15) ; 16) ;
17) ; 18) ;
19) ; 20) .
21. Знайти найменший додатний період функцій:
1) ; 2) ;
3) ; 4) ;
5); 6) ;
7) ; 8) .
22. Знайти значення , якщо:
1) ; 2) ;
3) ; 4) .
§4 Основні тригонометричні тотожності
Крім тотожності , основними тригонометричними тотожностями називаються також співвідношення :
, ,
, , ,
, ,
, ,
, .
У формулах , знаки « + » або « - » вибираються в залежності від того, у якій чверті закінчується кут . Так, якщо закінчується в І або ІІ чверті, то беремо знак « + », а якщо в ІІІ або ІV чверті, то знак « - » у формулі . У формулі для кутів, що закінчуються в І або ІV чвертях, потрібно взяти знак « + », а якщо кути закінчуються в ІІ або ІІІ чвертях, то знак « - ».
23. Обчислити значення тригонометричних функцій кута , якщо відомо, що:
1) ; 2) ;
3) ; 4) ;
5) ; 6) ;
7) ; 8) ;
9) ; 10) ;
24. Спростити вирази:
1) ; 2) ;
3) ; 4) ;
5) ; 6) ;
7) ; 8) ;
9) ; 10) ;
11) ; 12) ;
13) ; 14) ;
15) ; 16) ;
17) ; 18) ;
19) ; 20) ;
21) ; 22) .
При доведенні тотожностей звичайно використовують такі способи:
1) вираз, який стоїть в одній частині тотожності, за допомогою тотожніх перетворень приводять до виразу, який стоїть в іншій частині тотожності;
2) вираз, який стоїть у лівій і правій частинах тотожності, приводять до одного і того ж виду;
3) доводять, що різниця між лівою і правою частинами тотожності дорівнює нулю.
25. Довести тотожності:
1) ; 2) ;
3) 4)
5) ; 6) ;
7) ; 8) ;
9) ; 10) .
26. Спростити вирази:
1) ; 2) ;
3) ; 4) ;
5) ; 6) .