14. Зміст вищої освіти та тенденції її розвитку.(стр 9!крс)

Освіта є невід'ємним компонентом і механізмом руху суспільного інтелекту.

Зміст освіти можна визначити як процес і результат засвоєння знань і умінь, навичок, поглядів, переконань, набутих людиною завдяки навчанню у навчальному закладі чи шляхом самоосвіти як процес формування світогляду, моральних і культурних якостей особистості.

Зміст освіти закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, навчальні програми, підручники, посібники

Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і спеціальну (професійну). До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) освітні рівні:

• неповна вища освіта;

• базова вища освіта;

• повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

• молодший спеціаліст;

• бакалавр;• спеціаліст.

• магістр

Основними принципами сучасної світової системи освіти є:

• Гуманізм і демократизм

• Пріоритет загальнолюдських цінностей

• Рівність умов людини для реалізації її таланту

• Зв’язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями

• Незалежність від політ партій, релігійних організацій і рухів

• Відхід від авторитарних методів і жорстких форм управління освітніми системами до «м’якших» демократичних форм.

В різних країнах система вищої освіти має свої національні особливості попри загальні тенденції розвитку.

Струкрура світової вищої освіти достатньо різноманітна, в ній домінують 2 тенденції:

• Унітарна (єдина) – коли вища освіта забезпечується ун-тами чи відповідними закладами, що пропонують як загальний академічний ступені так і проф. орієнтовані програми різної тривалості і рівня.

• Бінарна (подвійна) – система з традиційним університетським сектором, що спирається на реформаторську концепцію Гумберту та на окремий не університетський сектор вищої освіти.

• Поряд з університетським сектором існують певні спеціалізовані заклади, в яких навчаються студенти. Ця система притамання більшості розвинених країн світу.

Завдання вищої освіти:

• Запропонувати проф. орієнтовані та економічно вигідні типи освіти для задоволення потреб ринку праці.

• Забезпечити потреби зростаючої кількості випускників без істотного збільшення урядових витрат на вищу освіту.

• Запропонувати програми орієнтовані на викладання, у яких використовуються дослідження прикладного характеру.

15. Зміст стратегії міжнародного бізнесу та її елементи.

В даний час існують наступні види стратегій міжнародного біз­несу:

1) передача права на використання власних технологій фірми, на ви­робництво або збут її продукції закордонним фірмам;

2) посилення національного виробництва та вивезення продукції на закордонні ринки із застосування власних та інших збутових кана­лів;

3) слідкування багатонаціональній стратегій, в рамках якої розроб­люється окрема стратегія для кожної країни, що відповідає запи­там споживачів і конкурентним умовам країн. Дії фірми в однієї країні не залежить від діяльності фірми в іншій країні;

4) слідкування глобальній стратегії низьких витрат, при якій фірма орієнтована на низько витратне виробництво на всіх стратегічно важливих ринках світу. Мета - досягнення низького рівня витрата у порівнянні з конкурентами в межах світового ринку;

5) слідкування глобальній стратегії диференціації, при якій фірма диференціює свій товар за одними й тими ж характеристиками в різних країнах з метою створення свого постійного іміджу на сві­товому ринку; проводиться жорстока координація діяльності у всіх країнах;

розглянемо більш докладно, що собою являє багатонаціональна та глобальна міжнародні стратегії.

Багатонаціональна стратегія полягає у пристосування страте­гічного підходу до умов кожної країни, де діє фірма. Це означає ство­рення в цільових країнах юридично незалежних компаній, розробку приватних стратегій, які відповідають умовам даної країни, при міні­мальній координації або навіть її відсутності в середині багатонаціо­нальної компанії як цілого. Дана стратегія характеризується також орієнтацією на місцевих постачальників та повною адаптацією до специфіки національного попиту, культури та звичаям країни. Осно­вною метою багатонаціональної стратегії є забезпечення відповіднос­ті місцевим умовам країни, а не конкурентної переваги в світовому або навіть регіональному масштабі.

Глобальна стратегія передбачає використання двох методів, завдяки яким фірми можуть досягнути конкурентної переваги або компенсувати певні недоліки роботи в будь-якій країні: по-перше, розміщення певних видів діяльності в різних країнах для найкращої роботи на ринках багатьох країн; по-друге, координацію діяльності розосереджених відділень. Основна задача даної стратегії визна­чення ланцюжка цінностей, його ланок і здійснення діяльності в сві­товому масштабі. Тому обидва методи спрямовані на досягнення найкращих результатів діяльності підприємства, максимізацію цінно­стей.

При формуванні глобальної стратегії фірма повинна визначити­ся, по-перше, з тим, чи доцільно зосередити свою діяльністю в одній, декількох або багатьох країнах, а по-друге, на яких країнах зупинити свій вибір. У випадку зосередження діяльності в одній країні здійс­нюється постачання вже готових матеріалів в інші країни. Конкурен­тна перевага досягається за рахунок ефекту масштабу, зниження ви­трат при випуску нового виду продукції. Розосередження доцільно, коли місцеві потреби різноманітні, транспортування, зв'язок та збе­реження значно впливають на кінцеву ціну в сторону подорожчання.

Інша можливість досягнення конкурентної переваги коорди­нація діяльності фірми при здійсненні глобальної стратегії. Пого­дження діяльності передбачає обмін інформацією, розподіл відповідальності та погодження зусиль фірми в заданому напрямку. Перева­га координації полягає в накопиченні та досвіду, придбаних в різно­манітних місцях. Але здійснення погоджених дій різних відділів фір­ми в багатьох країнах ускладнюється труднощами організаційного характеру та погодженні інтересів філій та фірми в цілому, культур­ними та язиковими бар'єрами.

6) слідкування глобальній стратегії фокусування, при якій фірма об­слуговує ідентичні ніші на кожному стратегічно важливому націо­нальному ринку; дії координуються на основі низьких витрат та диференціації.

До основних елементів стратегії, можна віднести:

— Місія та конкретні цілі підприємства      

— Встановлення цілей

— Аналіз зовнішнього середовища.

— Аналіз альтернатив та вибір стратегій

— Проектування організаційної структури