46. Проблеми інтеграції вищої освіти України у європейський освітянський простір.

Прагнення до європейської інтеграції суттєво впливає на всі сфери життєдіяльності Української держави, включаючи і вищу освіту. Наразі Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, активно здійснює модернізацію освітньої системи у контексті вимог Болонських угод, наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу, однією з основних цілей якого є Побудова єдиного європейського простору вищої освіти.

На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, підписали Болонську декларацію.

На даному етапі існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:

• Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

• Недостатнє визнання в суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня.

• Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

• Українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі.

• Відійшла в минуле колись добре організована система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено.

• Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського.

Однією з головних проблем, що заважають реформуванню української ВО відповідно до БП є застаріла матеріально-технічна база, брак сучасних технічних засобів і новітніх технологій у більшості ВНЗ. Не вирішено донині питання масової комп’ютеризації навчання.

Одна з проблем реалізації принципів та ідей Болонського процесу – неузгодженість нової структури навчального процесу, яка передбачає збільшення самостійної роботи студента, та реального навантаження викладачів.

Розуміючи, що принципи Болонського процесу лише спрямовують на загальні зміни в освітній царині, ми маємо прагнути до ефективної модернізації національної системи вищої освіти у світлі євроінтеграційних прагнень.

47. Проблеми міжнародного бізнесу в роботах лауреатів Нобелевської премії.

Нобелівська премія з економіки— премія за видатний внесок у розвиток економічних наук, що є найпрестижнішою нагородою в цій галузі.

Вручення НП має колосальний вплив як на розвиток економічної теорії, так і на формування економічної практики. За час, що минув, нобеліанти зуміли запропонувати світовому співтовариству сучасні передові економічні розробки, концепції, проекти, ідеї.

Питання міжнародного бізнесу розглядали такі лауреати Нобелівської премії:


Василь Леонтьєв (1973рік) у розробці методу «Витрати-випуск» та його застосування у розв’язанні важливих економічних проблем.


Гуннар Мюрдаль (1974) у премії «за нове у розробці теорії грошей та економічних коливань та за глибокий аналіз залежності економічного, соціального й інституційного феноменів


Леонід Контарович (1975) у премії «за внесок у теорію оптимального розміщення ресурсів»
Бертель Олін (1977) питання міжнародного бізнесу у премії «за видатний внесок у теорію міжнародної торгівлі та міжнародного руху капіталів»


Також питання міжнародного бізнесу розглядали:


Джеймс Тобін (1981), котрий був нагороджений за аналіз фінансових ринків та їх впливу на прийняття рішень стосовно витрат, зайнятості, виробництва та цін


Джордж Стіглер (1982) за плідне вивчення промислових структур, функціонування ринків та причини і наслідків державного регулювання


Річард Стоун (1984), який нагороджений за фундаментальний внесок у розвиток національних рахунків і за значне вдосконалення бази емпіричного аналізу

Також питання бізнесу розглядав Роберт Солоу (1987),котрому видали премію за значний внесок у теорію економічного зростання


А також Клів Гренджер (2003),який нагороджений за використання методу загальних тенденцій при аналізі економічних часових рядів