49. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види та загальні правила застосування

Врегульовано главою 10 розділу ІІ КПК.

Відповідно до ст. 131, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Види заходів забезпечення кримінального провадження закріплено у сттті 131 КПК:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; - ст.. 133-143. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. За неявку встановлено грошове стягнення: від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2) накладення грошового стягнення; - ст.. 144 – 147. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.Випадки та розміри встановлюються КПК. Клопотання розглядається протягом 3 днів.

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; - ст. 148 – 153. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом:1) право керування транспортним засобом або судном;2) право полювання;3) право на здійснення підприємницької діяльності. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців.

4) відсторонення від посади; - ст.. 154-158. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено(ст.. 158: якщо обставини продовжують існувати, або цілей відсторонення не досягнуто). Клопотання розглядається протягом 3 днів.

5) тимчасовий доступ до речей і документів; - ст. 159 – 166. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. Доступ заборонено: до листування з адвокатом та доданих до нього об’єктів. Ст. 162 – Перелік охоронюваних законом таємниць.

6) тимчасове вилучення майна; - ст.. 167-169 . Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

7) арешт майна; - ст.. 170-175. Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду. Виконується негайно.

8) затримання особи; - з ухвалою\без ухвали(ст. 207 – законне – на місці злочину, або одразу після; ст. 208 – затримання уповноваженою службовою особою.

9) запобіжні заходи: - глава 18.

особисте зобов’язання;

особиста порука;

застава;

домашній арешт;

тримання під вартою.

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачені ст. 132 КПК.

Процесуальні підстави застосування:

_ухвала слідчого судді (клопотання подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування) або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Фактичні підстави:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Кримінальне провадження, як відомо, неможливе без застосування у випадках,визначених законом, певних заходів примусу. У Кримінальнопроцесуальному кодексі України (КПК України) 1960 року не було не лише окремої глави про заходи процесуального примусу, а й терміна «кримінально процесуальний примус».

З.З. Зінатуллін у праці «Кримінально процесуальний примус і його ефективність» не лише дослідив кожен із примусових заходів, а й дав чітку їх класифікацію:

а) заходи кримінально процесуального примусу, пов'язані із забезпеченням належної поведінки осіб, залучених до участі у кримінальному

процесі;

б) примусові заходи, які забезпечують зібрання і дослідження доказів.

В.М. Махов і М.О. Пєшков визначають заходи кримінально процесуального примусу як передбачені кримінально процесуальним законодавством процесуальні засоби примусового характеру, що застосовуються у сфері кримінального судочинства уповноваженими на те посадовими особами і державними органами за наявності підстав і в порядку, передбаченому законом, щодо обвинувачених, підозрюваних та інших осіб для попередження і припинення їхніх неправомірних дій з метою успішного розслідування і вирішення завдань кримінального судочинства.

На погляд Г. Кожевнікова, перелік заходів забезпечення кримінального провадження, наведений у ст. 131 КПК України, достатньо вичерпний, але, до нього слід було б включити і поміщення за визначених законом умов неповнолітнього, який досяг одинадцятирічного віку, але не досяг віку кримінальної відповідальності у разі вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів.

Проте, інші вчені вважають, що цей примус не можна віднести до групи запобіжних заходів, оскільки суб'єкт, підстави і умови його застосування мають свої специфічні ознаки, які дають можливість виділити його у самостійний примусовий захід.