- •2. Форми взаємодії науки і техніки.
- •3. Типи, фактори і характери розвитку суспільства.
- •4. Підходи до визначення ролі науково-технічного прогресу в розвитку суспільства представників різних шкіл економічної науки.
- •5. Екзогенний та ендогенний науково-технічний прогрес.
- •6. Технологічні зміни та їх вимірювання.
- •7. Теорії циклічного економічного розвитку.
- •8. Інноваційні теорії технологічних змін.
- •9. Теорії технократичного суспільства.
- •10. Сучасні концепції інноваційного розвитку
- •11. Системний підхід в інноватиці.
- •12. Сутність та взаємозв'язок понять відкриття, винахід, новинка, нововведення, інновація
- •13. Підходи до визначення терміну "інновація".
- •14. Підходи до класифікації інновацій.
- •15. Життєвий цикл інновації, шляхи його подовження
- •16. Джерела інноваційних ідей
- •17. Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
- •17. Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
- •18. Підприємство як суб’єкт реалізації інновацій.
- •19. Класифікація інноваційних підприємств та організацій.
- •20.Споживач як суб’єкт реалізації інновацій
- •21. Держава у створенні зовнішнього середовища для розробників та споживачів інновацій.
- •22. Необхідність державного втручання у науково-технічну та інноваційну діяльність.
- •23. Теоретичне обґрунтування діяльності держави в економіці загалом та у науково-технічній й інноваційній сферах зокрема.
- •24. Функції держави у науково-технічній та інноваційній сферах.
- •26. Підходи до визначення державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •27. Нормативно-правова основа формування та реалізації науково-технічної та інноваційної політики.
- •28. Сутність і дія інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •29. Підходи до класифікації інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •30. Методи впливу держави на науку, техніку та інновації
- •31. Адміністративно-відомчий метод: сутність, особливості, переваги та недоліки застосування.
- •33 Система пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки як основа реалізації програмно-цільового методу.
- •34. Науково-технічний потенціал як об’єкт науково-технічної політики.
- •35. Сутність та показники функціонування складових науково-технічного потенціалу.
- •37. Характеристика основних джерел фінансового забезпечення розвитку науки, техніки та інновацій.
- •38. Фонди та їх роль у фінансовому забезпеченні науково-технічної та інноваційної діяльності.
- •39. Предмет, завдання і принципи наукової та науково-технічної експертизи, її суб’єкти та об’єкти.
- •40. Об’єкти та суб’єкти відносин у сфері науково-технічної інформації.
15. Життєвий цикл інновації, шляхи його подовження
Життєвий цикл інновації – це період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання з отриманням певних ефектів (включаючи комерційний) до моменту зняття з виробництва.
Фази ЖЦІ:
Науково-технічні розробки: проведення комплексу досліджень (фундаментальних, прикладних) і розробок (ДІР), дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Інвестицій, прибутків нема.
Промислове впровадження нововведення: маркетингові дослідження, вихід на ринок, формування попиту. Інвестицій, прибутків нема.
Зростання: дослідження запланованого рівня рентабельності, швидке зростання масштабів виробництва, зменшення витрат на одиницю продукції, максимізація комерційного ефекту. Момент повернення інвестицій, зростання прибутку.
Насичення: збільшення темпів росту виробництва і стабілізації попиту на товар. Прибутки досягають свого піку.
Спад: моральне старіння товару, попит на інновації зменшується і з'являються інновації-замінники. Прибутки спадають.
Коли організація перестає користуватись конкурентною перевагою інновації в періоді насичення, вона повинна почати заохочувати вчених, інженерів і менеджерів до нових інновацій. Саме це і є безперервним процесом пошуку конкурентних переваг, в результаті якого виникають нові товари і послуги.
Шляхи продовження життєвого циклу товару:
Модифікація інновації;
Винайдення нових сфер використання інновації;
Вихід на нові ринки;
Розробка принципово нових інновацій.
16. Джерела інноваційних ідей
П. Друкер виокремлює сім джерел інноваційних ідей: 1. раптові події для підприємства чи галузі (несподіваний успіх або несподівана зовнішня подія, несподівана невдача); 2. неконгруентність — невідповідність між реальністю та уявленнями про неї; 3. Нововведення, що ґрунтуються на потребі технологічного процесу. У цьому разі причиною нововведення є необхідність удосконалення існуючого технологічного процесу
4. Раптові зміни у структурі галузі або ринку. Інколи в ринкових чи галузевих структурах провідні виробники залишають без необхідної уваги швидко зростаючі сегменти ринку. Можливості, що виникають за умов нової ситуації зростання, рідко вписуються в існуючу ринкову політику. Тому інноваційно спрямовані компанії охоплюють широке поле діяльності.
(швидке зростання галузі порівняно з іншими).
5. демографічні зміни - зміни кількості населення, його структури за статтю і віком, зайнятістю, рівнем освіти, доходів, професійним складом; 6. Зміни у сприйманнях, настроях і ціннісних настановах. Ці поняття фіксують позитивне або негативне сприймання як окремими людьми, соціальними групами, так і суспільством загалом будь-якого об'єкта чи явища, які тісно пов'язані з потребами (економічними, соціальними, етичними), змінами стилю життя, типу культури і світогляду людей
7. Нові знання (наукові і ненаукові). Нововведення, які ґрунтуються на нових знаннях, мають певні особливості. Як правило, вони вирізняються тривалістю визрівання, великим розривом у часі між появою нового знання і його доведенням до рівня технологічного використання.
Перші чотири джерела є внутрішніми і стосуються підприємства, а за своєю суттю це скоріше симптоми, що їх можуть відчувати працівники підприємства або галузі.