13. Підходи до визначення терміну "інновація".

Незважаючи на значну кількість публікацій та досліджень, проведених в інноваційній сфері, існує безліч підходів до визначення поняття інновацій, основними з яких є «інновація як процес», «інновація як система», «інновація як результат», «інновація як інструмент», «інновація як новий об’єкт» та нарешті «інновація як перетворення існуючого стану». Наприклад, Б. Твісс визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Ф. Ніксон вважає, що інновація — це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що спричинюють появу на ринку нових товарів, поліпшених промислових процесів та устаткування. Відповідно до міжнародних стандартів, інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності.

Однак більшість економістів стоять на позиціях вузького підходу. Вони обмежують галузь інновації науково-технічними технологічними питаннями. При цьому, згідно з однією точкою зору, інновація — це процес застосування нових технологій, виробів, згідно з іншою, — результат у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів. Так, угорський економіст Б. Санто визначив інновацію як суспільно-технологічний та економічний процес, який завдяки практичному використанню ідей та винаходів сприяє створенню кращих за своїми характеристиками виробів і технологій.

Найприйнятнішим для прикладного використання є вужчий підхід до визначення інновацій, який враховує науково-технічний та економічний аспекти. Це пояснюється визначальною роллю науково-технічних проблем у вирішенні соціально-економічних, господарських завдань як на підприємствах, так і в народному господарстві в цілому. Найважливішим фактором на сучасному етапі є швидке та масштабне отримання економічних результатів при виконанні інноваційних проектів.

14. Підходи до класифікації інновацій.

Першу класифікацію надав Й. Шумпетер:

1) виробництво невідомого споживачам нового продукту чи продукту з якісно новими властивостями (продуктова або товарна інновація);

2) впровадження нового засобу виробництва, в основу якого не обов’язково покладено нове наукове відкриття, а може бути застосований новий підхід до комерційного використання продукції (технологічна або процесна інновація);

3) освоєння нового ринку збуту товарів або послуг незалежно від того, існував цей ринок раніше, чи ні (ринкова або збутова інновація);

4) залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від того, існували ці джерела раніше, чи ні (сировинна інновація);

5) введення нових організацій та інституційних форм (організаційна інновація), наприклад, створення монопольного стану чи послаблення монопольного положення іншого підприємства.

Г. Менш

Базисні інновації — радикальні, в основі розробки яких лежать нові фундаментальні наукові досягнення, що вможливлюють створення нових систем машин, технологій, обладнання, галузей.

Поліпшуючі - це суттєві удосконалення базових існуючих виробництв, вони не зачіпають основну технологічну схему, але покращують якість предмета або незначно змінюють елементи технологічного процесу у цілях економії певних ресурсів.

Псевдоінновація - спрямована на часткове покращення застарілих поколінь техніки і технологій, але не призводить до кількісних змін техніко-економічних характеристик інновацій. (принципово не змінює його)

За сферою діяльності підприємства

Інновації «на вході в підприємство» - цільові, якісні чи кількісні зміни у виборі або використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників.

Інновації «на виході з підприємства» - зміни в результатах виробничої діяльності (виробах, послугах,).

Інновації структури підприємства – цільові зміни увиробничих, обслуговувальних і допоміжних процесах.

За змістом діяльності

Технологічні – спрямовані на створення та освоєння виробництва нової продукції, технології й матеріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища.

Виробничі – орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо.

Економічні – спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, зростання матеріального стимулювання, зацікавленості працівників, раціоналізацію системи обліку.

Торгівельні – використання нових методів цінової політики та форм взаємодії з постачальниками й замовниками; надання чи отримання фінансових результатів у формі кредитів, інтернет-магазин тощо.

Соціальні – пов’язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату в колективі та ін.

Управлінські – спрямовані на вдосконалення організаційної

структури, стилю й методів прийняття рішень, використання

А. Пригожин, групи :

1. За типом нововведення: матеріально-технічні, соціальні, економічні,організаційно-управлінські, правові та педагогічні.

2. За інноваційним потенціалом: радикальні, комбіновані та модифіковані.

3. За особливостями інноваційного процесу: внутрішньо-організаційні та міжорганізаційні.

4. За механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені та незавершені, успішні та неуспішні.

5. За ефективністю: орієнтовані на зростання ефективності виробництва чи управління суб’єктом господарювання, на покращення умов праці;

6. За спадкоємністю: заміщуючі, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретро введення.

За інтенсивністю інноваційних змін: Валента

інновації 0-го порядку — цільова зміна, що зберігає і оновлює наявні функції виробничої системи чи її частини (нова фарба для автомобіля);

інновації 1-го порядку — просте цільове пристосування до кількісних вимог зі збереженням функцій виробничої системи чи її частини;

інновації 2-го порядку — прості організаційні зміни;

інновації 3-го порядку — зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи (адаптація допоміжних процесів);

інновації 4-го порядку — найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін;

інновації 5-го порядку — змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи;

інновації 6-го порядку — якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини, змінюється вихідна концепція;

інновації 7-го порядку — докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип.