4. Підходи до визначення ролі науково-технічного прогресу в розвитку суспільства представників різних шкіл економічної науки.

Адам Сміт стверджує, що прогрес в розвитку продуктивної сили праці є наслідком процесу поділу праці, який у свою чергу дає поштовх до винаходів машин. Основним висновком Сміта стало, що технічний прогрес зумовлюється характером розвитку і потребами виробництва.

Карл Маркс (1818-1883) визнавав висновок зроблений Смітом правильним і вважав науково-технічний прогрес наслідком, а не причиною розвитку виробництва. Він розглядав технологічні зміни як “надбудову”, а не базис суспільства. Факторами виробництва визнавалася праця і капітал, а не науково-технічний прогрес.

Представники неокласичної школи досліджували умови загальної рівноваги ринкової економічної системи, за яких найефективніше використовуються наявні ресурси, в тому числі і технологія. Питання динаміки довгострокових змін ними не розглядалися. При дослідженні умов рівноваги неокласики вважали фактор технології як заданий.

Кейнсіанська теорія розглядала економічні процеси у коротко-строковому періоді при фіксовану рівні цін і тому вона не могла дослідити як технологічні зміни впливають довгостроковий розвиток суспільства. Тому технологічний процес залишався в положенні “за інших рівних умов”.

Дослідження довгострокових змін в економіці США (XX століття) показали, що валовий національний продукт Сполучених Штатів зростає темпами більшими ніж сумарні темпи росту обсягу використаних ресурсів праці та капіталу. Дослідники цього феномену, а саме М. Абрамовиц, Е. Денісон, Д. Кендрік, висунули гіпотезу, за якою додатковий темп зростання економіки обумовлений науково-технічним прогресом.

Підтвердженням та узагальненням цієї ідеї стала робота Р. Солоу “Технічні зміни та функція сукупного виробництва” (1957). Він підрахував, що збільшення удвічі валової продукції на одну витрачену людино-годину в США за період 1909-1949 рр. відбулося на 12,5% за рахунок зростання капіталоозброєності праці і на 87,5% за рахунок технологічних змін. За цю роботу Солоу отримав у 1987р. Нобелівську премію.

Відомий дослідник проблеми економічного зростання, лауреат Нобелівської премії С. Кузнець назвав період НТР окремою економічною епохою і окреслив її характерні риси: 1) значне прискорення зростання виробництва на душу населення порівняно з попередніми періодами 2) значне прискорення зростання продуктивності живої праці і всіх факторів виробництва; 3) швидкі структурні зрушення на користь несільсько-господарського сектора, а в розвинених країнах – від промисловості до сектора послуг; 4) швидкий темп модернізації життя, зокрема в процесах урбанізації; 5) розвиток процесів міжнародної інтеграції національних економік; 6) розрив рівнів доходів між багатими і бідними країнами.

5. Екзогенний та ендогенний науково-технічний прогрес.

Екзогенний науково-технічний прогрес вважається зовнішньою соціально-економічною силою, що підвищує ефективність виробництва.

Ендогенний НТП виступає внутрішньою енергією економічної системи і характеризується самовпливом науки і техніки на розвиток і ефективність виробництва.

В економічній теорії виділяють три основні типи моделей екзогенного науково-технічного прогресу:

1) автономний чи нейтральний НТП, коли збільшення ефективності виробництва не залежить від капіталовкладень та приросту трудових ресурсів, а є наслідком дії зовнішніх факторів;

2) уречевлений НТП, за якого збільшення ефективності виробництва пояснюється запровадженням більш досконалого обладнання та кваліфікованої робочої сили;

3) індукований НТП, який пов’язують із накопиченням капіталу: що більші капіталовкладення, то більші й темпи науково-технічного розвитку.

Концепція ендогенного НТП набула значного поширення за останні 30-40 років. Згідно з цією концепцією НТП розглядається як результат особливої сфери економічної діяльності, що виробляє нову техніку та технологію. Це дає змогу аналізувати витрати й результати, тобто оцінювати ефективність використання економічних ресурсів.