- •2. Форми взаємодії науки і техніки.
- •3. Типи, фактори і характери розвитку суспільства.
- •4. Підходи до визначення ролі науково-технічного прогресу в розвитку суспільства представників різних шкіл економічної науки.
- •5. Екзогенний та ендогенний науково-технічний прогрес.
- •6. Технологічні зміни та їх вимірювання.
- •7. Теорії циклічного економічного розвитку.
- •8. Інноваційні теорії технологічних змін.
- •9. Теорії технократичного суспільства.
- •10. Сучасні концепції інноваційного розвитку
- •11. Системний підхід в інноватиці.
- •12. Сутність та взаємозв'язок понять відкриття, винахід, новинка, нововведення, інновація
- •13. Підходи до визначення терміну "інновація".
- •14. Підходи до класифікації інновацій.
- •15. Життєвий цикл інновації, шляхи його подовження
- •16. Джерела інноваційних ідей
- •17. Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
- •17. Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
- •18. Підприємство як суб’єкт реалізації інновацій.
- •19. Класифікація інноваційних підприємств та організацій.
- •20.Споживач як суб’єкт реалізації інновацій
- •21. Держава у створенні зовнішнього середовища для розробників та споживачів інновацій.
- •22. Необхідність державного втручання у науково-технічну та інноваційну діяльність.
- •23. Теоретичне обґрунтування діяльності держави в економіці загалом та у науково-технічній й інноваційній сферах зокрема.
- •24. Функції держави у науково-технічній та інноваційній сферах.
- •26. Підходи до визначення державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •27. Нормативно-правова основа формування та реалізації науково-технічної та інноваційної політики.
- •28. Сутність і дія інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •29. Підходи до класифікації інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •30. Методи впливу держави на науку, техніку та інновації
- •31. Адміністративно-відомчий метод: сутність, особливості, переваги та недоліки застосування.
- •33 Система пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки як основа реалізації програмно-цільового методу.
- •34. Науково-технічний потенціал як об’єкт науково-технічної політики.
- •35. Сутність та показники функціонування складових науково-технічного потенціалу.
- •37. Характеристика основних джерел фінансового забезпечення розвитку науки, техніки та інновацій.
- •38. Фонди та їх роль у фінансовому забезпеченні науково-технічної та інноваційної діяльності.
- •39. Предмет, завдання і принципи наукової та науково-технічної експертизи, її суб’єкти та об’єкти.
- •40. Об’єкти та суб’єкти відносин у сфері науково-технічної інформації.
18. Підприємство як суб’єкт реалізації інновацій.
Організації є конкретним середовищем, у якому здійснюється інноваційний процес від народження ідеї до її реалізації. На початку XX ст. єдиними центрами наукових досліджень були вищі навчальні заклади, а фірми лише фінансували виконання науково-дослідних робіт, у яких вони були зацікавлені. У 1900 р. фірма «Дженерал моторз» першою заснувала лабораторію для наукових досліджень.
Дослідження показують, що нововведення впроваджується, як правило, тоді, коли відносно великі масштаби випуску продукції виправдовують необхідні витрати та забезпечують зростання фірми, її конкурентоспроможність і в перспективі. Існує тенденція до впровадження інновацій з мінімальним ризиком змін у самій організації. Тому першочергове завдання вищого керівництва організації (фірми, корпорації, підприємства) полягає в розробленні концепції світогляду і пріоритетів у сфері інновацій. Нововведення насамперед розглядаються поряд з прибутком як найважливіше організаційне завдання. На думку Пітера Дойля , слід починати з «інноваційного аудиту» організації, тобто з принципової оцінки показників фірми в галузі інновацій, внутрішніх бар'єрів на їх шляху і заходів, спрямованих на підвищення інноваційної діяльності. При цьому необхідно пам'ятати, що всяке нововведення веде до порушення усталеності системи організації, викликає в ній внутрішнє напруження й опір змінам. Спеціалісти у сфері інноватики вказують на певну суперечність між функціонуванням організації та її змінами. Функціонування передбачає циклічне відтворення певних дій, результатів, яке може бути ефективним за умови стабільності цілей, структури, складу системи організації. Будь-яке нововведення вносить зміни в параметри системи, порушує її рівновагу та викликає опір працюючих. Причини цього явища криються в інерції поведінки організації [104]. На думку фахівців, інерційність поведінки й організаційний консерватизм скоріше норма, тоді як повне схвалення нововведення виняток. Більшість організацій прагнуть зберегти звичний стан і відкинути незвичне. Відторгнення нововведень в організаціях виявляється в тому, що виробники нової техніки намагаються зробити її таким чином, щоб вона вписувалась в існуючі організаційні структури і системи. Проте основу сил відторгнення нововведень складають об'єктивні та суб'єктивні чинники, серед яких найважливіші такі: Фінансові витрати. Радикальні зміни коштують дорого, вони потребують проведення великої аналітичної роботи, при цьому виникає необхідність перебудовувати діяльність великої кількості підрозділів, вносити зміни безпосередньо на робочих місцях, змінювати правила ділової практики. Це випливає з істотних відмінностей інноваційного та стабільного виробничого процесів , які роблять завдання їх поєднання дуже складним, а в деяких випадках практично неможливим. Інноваційні суперечності. Будь-яке нововведення змінює параметри роботи системи, порушує її рівновагу. Менеджери та персонал прагнуть зберегти стабільність, традиційність інноваційної системи.