11. Системний підхід в інноватиці.

Інноватика — галузь знань, що охоплює питання методоло-гії й організації інноваційної діяльності. Інноватика вивчає закономірності процесів розвитку, формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків , інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому. Ефективність і якість управління визначаються обґрунтова-ністю методології вирішення існуючих проблем, тобто підходів, законів і закономірностей, принципів і методів. Без обґрунтованої теорії - практика недосконала. Аналіз теорії і практики економічного управління різними об'єктами дозволив встановити необхідність застосування до менеджменту наукових підходів, які характеризують один з аспектів менеджменту. Системний підхід. Організацію необхідно розглядати як су-купність взаємопов'язаних елементів, які мають вхід, вихід, зворотній зв'язок із зовнішнім середовищем і визначають її характер. Системний підхід будується на наступних принципах:

• процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення конкретних проблем і чіткого визначення цілей;

існуючу проблему розглядають як цілісну систему, визна-чають наслідки кожного конкретного рішення;

• аналізують і визначають можливі альтернативні шляхи досягнення цілі;

• цілі окремих структурних підрозділів не повинні вступати в протиріччя з цілями самої організації; • аналіз проблеми ведуть від абстрактного до конкретного;

• передбачають єдність аналізу і синтезу, логічного та істо-ричного;• виявляють в об'єкті дослідження різноякісні зв'язки та їх взаємодію.

12. Сутність та взаємозв'язок понять відкриття, винахід, новинка, нововведення, інновація

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих результатів підприємства можуть досягти лише за умов систематичного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибюрократичний стиль господарювання, в основі якого – орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

Термін «інновація» запровадив австрійський економіст Йозеф Шумпетер(1883-1950), який у 1912 р. у праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація», а у наступних працях застосував термін «інновація».

Системна природа інновацій:

Відкриття – це науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі невідомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТПі розвиток цивілізації, служить джерелом винаходів.

Винахід – це результат науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Уречевлений винахід виступає як новинка, як оформлений результат різних видів діяльності.

Нововведення – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності.