1. Індивідуальні

1. "інтерв'ю" - свої судження експерт висловлює в бесіді з людиною, здійснює опитування прогнозист відповідаючи на поставлені перед ним питання. Експерт у даному випадку не має часу для попереднього аналізу цих питань, тому прогнозист при проведенні інтерв'ю повинен ретельно продумувати формулювання і смисловий зміст питань.

2."Аналітичний" спосіб - доповідна записка та морфологічний аналіз передбачає тривалу роботу експерта з аналізу поставлених перед ним питань. В основі морфологічного методу лежить заздалегідь розроблена схема розгляду об'єктів прогнозування, призначена для виявлення можливих варіантів рішень деякої багато аспектною проблеми.

2. ГРУПОВІ МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ поділяються на два класи: одні використовують відкриту дискусію, інші опитування за допомогою анкет. 1. «Метод комісії» полягає у відкритій дискусії з обговорюваної проблеми для вироблення єдиної думки експертів. Колективна думка визначається в результаті таємного або відкритого голосування. 2. «Метод суду» використовує аналогією із судовим процесом. Частина експертів оголошується прибічниками розглянутого рішення і виступає як захист, наводячи аргументи на його користь. Частина експертів врегулює хід експертизи і виносить остаточне рішення. У процесі експертизи "функції" експертів можуть мінятися. Метод суду має ті ж перевагами і недоліками, що й метод комісії 3. «метод мозкового штурму» - виявлення нових ідей. Суть цього методу полягає у проведенні ряду засідань членів експертної групи з дотриманням наступних правил: 1) концентрується увага на одній чітко сформульованої проблеми; 2) підхоплюється ідея будь-якого роду. 4. «метод синектики» При цьому методі, який схожий з мозковою атакою, проблема розглядається невеликою групою експертів. Керівник експертизи висуває проблему, пояснює її, а експерти пропонують варіант її рішення. Кілька хвилин керівник його аналізує і каже, що йому в ньому подобається, а що ні. Потім висуваються нові пропозиції, які також аналізуються до тих пір, поки не буде знайдено можливе рішення.

5. «Метод Дельфі» повна відмова від колективних обговорень. Це робиться з метою зменшити вплив таких психологічних факторів, як приєднання до думки найбільш авторитетного фахівця, небажання відмовитися від публічно висловленої думки, слідування за думкою більшості. Ретельно розроблена програма послідовних індивідуальних опитувань, що проводяться зазвичай у формі анкетування. Відповіді експертів узагальнюються і разом з новою додатковою інформацією надходять у розпорядження експертів, після чого вони уточнюють свої первісні відповіді. Така процедура повторюється кілька разів до досягнення прийнятної збіжності сукупності висловлених думок.

12. Дайте характеристику типів вимірювальних шкал. Критерії шкали.

Шкала – ряд позначень, відносини між якими відображають відносини між об’єктами емпіричної системи.

Шкалювання визначають як сукупність експериментальних та математичних прийомів для вимірювання особливостей психічних процесів та станів.

Шкалювання психологічних процесів, властивостей, якостей – процес прирівнювання чисел до самих процесів, які вимірюються, який відбувається за певними правилами:

відношення чисел обов’язково повинно показувати відношення досліджуваних процесів. Кожна шкала, яка забезпечує процедуру дослідження, аналіз має три показники: довжину, міру, індекс.

Існує два типи задач, які вирішуються за допомогою методів шкалювання:

1* числове відображення сукупності об’єктів за допомогою їх усередненої групової оцінки (шкала оцінок);

2* числове відображення внутрішніх характеристик індивідів за допомогою фіксації їх ставлення до деякого соціально-психологічного явища (шкала установок).

Шкала оцінок – методичний прийом, який дозволяє розподілити сукупність об’єктів, що вивчаються за степенем прояву загальної для них властивості. Прикладом шкали оцінок є шкільна система балів.

До основних процедур шкалювання належать:

1* парне порівняння об’єктів;

2* віднесення об’єктів до категорій. Шкала установок – прийом, який дозволяє порівнювати індивідів за величиною, інтенсивністю та стійкістю їх ставлення до явища, що вивчається. Це основний засіб аналізу, адже об’єкт виміру – якості особистості. Види статистичних шкал

Шкала найменувань (номінативна«є–немає»). Характеристики номінативні і не можна робити ніяких арифметичних дій:

1* головними є якісні відмінності, а кількісні не мають значення;

2* кожний член деякої множини об’єктів повинен належати лише до одного класу об’єктів;

3* ні один із об’єктів не може бути віднесений одночасно до двох або більше класів.

Шкала порядку (ординальна*-«більше–менше»): порядкові числа можна порівнювати:

1* шкала відображає монотонне збільшення або зменшення ознаки, що вивчається;

2* класи об’єктів повинні відображати впорядкованість об’єктів по відношенню до властивості, що вивчається.

Шкала інтервалів (інтервальна «на стільки-то разів більше або менше») інтервальні.Можливе використання арифметичних дій:

1* шкала має всіма властивості порядкової шкали і додатково визначені відстані між її одиницями;

2* класи об’єктів завжди дискретні та упорядковані за ступенем зростання (або спадання* властивості, що вивчається;

3* шкала визначає як градації (порядок* властивості об’єкта, так і їх відмінності в однакових інтервалах, тобто встановлює одиницю виміру. Можливі будь-які прийоми статистичної обробки.

Шкала відношень-(«в стільки-то разів більше або менше»), пропорційні. Можливе використання арифметичних дій, а також операцій встановлення рівності відношень між окремими значеннями шкали

1* для шкали характерні властивості попередніх шкал, але є постійна природна нульова точка відліку, в якій ознака, що вимірюється, відсутня;

2* класи об’єктів розподілені та упорядковані згідно властивості, що вимірюється;

3* рівним різницям між класами об’єктів відповідають рівні різниці між числами, які їм приписуються;

4* числа, що прирівнюються до класів об’єктів, пропорційні ступеню прояву властивості, що вимірюється. Можливі будь-які прийоми статистичної обробки