2.3. Прийоми дослідження документів та господарських операцій
Ефективність протидії та розкриття шахрайств великою мірою залежить від організації господарського контролю як на рівні підприємства, так і на рівні держави, оскільки організація системи контролю за господарським життям підприємства є ефективним способом перевірки законності, достовірності та доцільності операцій (рис. 2.3), що здійснюються на підприємстві.
Рис. 2.3. Типи господарських операцій
Розглянемо більш детально типи господарських операцій:
Доцільні законні операції – всі господарські операції, що здійснюються підприємством, передбачені його статутом, виробничими програмами і іншими нормативними актами.
Перевіряючи законність і доцільність господарських операцій, що відображені в первинних документах, необхідно з'ясувати, чи не суперечить їх зміст чинному законодавству і нормативним актам.
Недоцільні законні операції – не переслідуються законом, але приносять витрати і збитки підприємству.
Перший і другий тип операцій працівники можуть контролювати з послабленою увагою.
Доцільні незаконні операції – як правило переслідуються законом, але несуть адміністративну відповідальність лише, якщо буде доказана сумнівна доцільність цієї операції.
А також мають підлягати посиленому контролю:
Недоцільні незаконні господарські операції – це операції які переслідуються законом у кримінальному порядку.
Тому перш ніж здійснити будь-яку операцію, потрібно віднести її до певної групи і діяти відповідно до законодавства.
У разі виявлення незаконних господарських операцій контролер встановлює, за чиїм розпорядженням вони здійснені, а також розмір матеріальних збитків.
Прийом – це певна сукупність дій, спосіб – це система прийомів і дій, а метод, у свою чергу, розглядається як сукупність способів та прийомів.
Прийоми внутрішньогосподарського контролю – це якісна однорідна контрольна дія контрольного спрямування на виявлення дотримання певних нормативних положень суб’єктом господарювання.
Контроль окремого документа здійснюється в першу чергу шляхом вивчення його формальних ознак. Такі ознаки можна поділити на наступні прийоми (Рис. 2.4.):
Прийоми перевірки документа
встановлюють типовість застосованої форми документа;
наявність та достовірність усіх підписів (керівника, головного бухгалтера), підписів виконавців (одержувачів);
наявність обов’язкових реквізитів (номер, дата, кількісні та якісні показники);
доброякісність документа (наявність ознак підробки документа: необумовлених виправлень, дописувань, підчисток, правлення, заміни частин документа та ін.);
оформлення та зміст додатків, на які дано посилання в тексті документа тощо.
Наступний крок - контроль окремого документа:
Прийом перевірки документу за суттю (логічна перевірка) з точки зору законності та економічної доцільності відображеної в ньому інформації. При цьому перевіряючі знаходять відповіді на такі питання:
В чому полягає зміст документа складеного за господарською операцією, чи відповідає така операція вимогам чинного законодавства?
За чиїм розпорядженням здійснена господарська операція, чи законне дане розпорядження?
Чи правильно використані в документі встановлені розцінки, тарифи, норми, нормативи, оклади, знижки, надбавки і т.д.?
Чи правильно здійснено бухгалтерське проведення господарської операції за рахунками обліку?
Рис. 2.4. Прийоми дослідження господарських операцій
Арифметична перевірка змісту документа передбачає контроль достовірності здійснених в документі обчислень, підрахунків підсумків і т.д..
До прийомів контролю господарських операцій відносять:
зустрічну перевірку документів – дослідження достовірності документів шляхом зіставлення даних різних примірників одного документа або взаємопов’язаних документів, записів в облікових регістрах, що належать до одних і тих самих або різних але взаємопов’язаних господарських операцій підприємства, а також організацій з якими воно має господарські відносини;
контрольні порівняння на збалансованість окремих показників – суть прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з одного боку, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду з іншого боку (залишок на початок + надходження = залишок на кінець + витрати);
аналітичну перевірку звітності та балансів – дослідження обґрунтованості показників звітності та балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного чи податкових розрахунків;
техніко-економічні розрахунки – здійснюються при необхідності перевірки достовірності встановлених норм, складених кошторисів, різних планових чи звітних показників шляхом комплексного вивчення планових чи фактичних витрат на виконання окремих видів робіт чи виготовлення продукції.
отримання письмових пояснень від відповідальних та причетних осіб щодо змісту й особливостей документів, господарських операцій, ролі осіб, що брали участь в даній господарській операції.