Частина і. Теоретичні засади вутрішньогосподарського контролю

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ

Внутрішньогогосподарського контролю

1. Внутрішньогосподарський контроль в системі економічного контролю

2. Сутність, завдання та функції внутрішньогосподарського контролю

3. Принципи внутрішньогосподарського контролю

4. Види та форми внутрішньогосподарського контролю

5. Критерії та правові засади внутрішньогосподарського контролю

6. Внутрішньогосподарський контроль і комерційна таємниця

Термінологічний словник

Економічний контроль - наукова система знань спрямована на забезпечення умов раціонального господарювання суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності, з метою регулювання процесу розширеного відтворення суспільного продукту для життєдіяльності людей.

Фінансово-господарський контроль – це економіко-правова діяльність відповідних суб’єктів управління, що наділені певними функціями контролю, з метою встановлення фактичного стану справ на предмет дотримання законності та раціонального ведення господарської діяльності на підконтрольному об’єкті, виявлення відхилень від установлених параметрів цього об’єкта, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій у майбутньому.

Організаційна структура фінансово-господарського контролю – сукупність форм організації та управління процесами економічного контролю за різними суб’єктами здійснення такого контролю.

Внутрішньогосподарський контроль – це незалежний контроль з боку зацікавлених осіб – власників та управлінського персоналу підприємства з метою недопущення фактів порушення законності, нераціонального використання та перевитрат виробничих ресурсів, невиконання передбачених виробничо-господарських планів діяльності і розвитку підприємства.

Мета внутрішньогосподарського контролю – оцінка подій і фактів господарської діяльності підприємства щодо економічної ефективності та законності здійснення останньої.

Форма контролю – це поняття, що відбиває відносно ширший або вужчий засіб відстеження та сферу охоплення конкретними діями певного явища, об’єкта, процесу.

1.1. Внутрішньогосподарський контроль в системі економічного контролю

Господарчо-управлінська діяльність містить у своєму складі контрольні дії спрямовані на надійне забезпечення виконання передбачуваних завдань. Як в процесі так і по завершенню такої діяльності необхідно надати правильну оцінку фактично виконаному та досягнутому, виявити несприятливі відхилення від мети й пов’язані з цим негативні наслідки, а також виявити нові раніше невідомі можливості та резерви.

Контроль у широкому розумінні – це процес, який повинен забезпечити відповідність функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети.

Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об’єкти управління, який передбачає систематичний нагляд і спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від встановлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконання.

Економічний контроль є функцією управління продуктивними силами та виробничими відносинами. Шляхом контролю виявляються відхилення, що виникають у випадках порушення рівноваги між структурою потреб суспільства та структурою забезпечення цих потреб. Тобто, економічний контроль як наукова система знань спрямований на забезпечення умов раціонального господарювання суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності, з метою регулювання процесу розширеного відтворення суспільного продукту для життєдіяльності людей.

Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств різних форм власності. При цьому поєднується державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів.

У працях вчених розглянуті основні види економічного контролю, до яких відносяться: державний, муніципальний, незалежний, контроль власника, зовнішній (державний, приватний), внутрішній (відомчий (галузевий), контроль власника).

Варто зазначити, що фінансовий контроль є складовою економічного контролю. У широкому розумінні під фінансовим контролем слід розуміти багатоаспектну міжгалузеву систему контролю та нагляду наділених контрольними функціями державних та громадських органів фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій з метою об’єктивної оцінки економічної ефективності їх діяльності, встановлення законності та доцільності фінансово-господарських операцій та виявлення резервів зростання доходів державного бюджету.

Фінансовий контроль визначає діяльність державних та громадських органів, полягає в перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою отримання планових пропозицій у розширеному виробництві. Класифікація економічного контролю зображена на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація економічного контролю

Державний контроль здійснюють спеціальні контрольні органи державного апарату, діяльність яких поширюється на всі галузі народного господарства, на всі підприємства, організації, установи незалежно від їх відомчої підпорядкованості. Він забезпечує інтереси держави та суспільства і полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання фізичними та юридичними особами вимог чинного законодавства, перевіряє виконання зобов’язань перед державою, забезпечує дотримання законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності в процесі формування, розподілу, володіння, використання та відчудження активів, що належать державі. До них належать: Державна фінансова інспекція України, Державна податкова інспекція, державні спеціальні інспекції, державні комітети, комісії та ін..

Муніципальний контроль. Даний вид контролю проводиться за станом обліку та звітності на підприємствах і організаціях, які є комунальною власністю, дотриманням законності здійснення фінансових операцій при будівництві й експлуатації об’єктів соціального призначення і житлово-комунального господарська, а також за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку, додержанням зобов’язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємствами і організаціями та використанням бюджетних коштів.

Започаткування та розвиток в Україні ринкових відносин, зумовили виникнення нового виду контрольної діяльності – незалежного контролю. Зміст незалежного контролю включає, з одного боку, прогнозування економічної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, а з другого – контроль фінансово-господарської діяльності, тобто контроль який представлений численними аудиторськими організаціями (компаніями).

Внутрішньосистемний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні товариства, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на правах власності.

Внутрішньогосподарський контроль є основним джерелом інформаційного забезпечення управління підприємства, який розробляється власником (керівництвом підприємства) та спрямований на: забезпечення дотримання законності й економічної доцільності здійснення операцій; збереження майна; попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та викривлень інформації; належне формування облікових даних та фінансової звітності.

Організаційні форми контролю визначаються його суб’єктами. Основними засадами діяльності суб’єктів фінансового контролю є:

• здійснення об’єктивного контролю за фінансово-економічними операціями;

• невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність, окрім випадків, передбачених законодавством;

• незалежність і об’єктивність, прийняття рішень за результатами контролю;

• відповідальність за достовірністю результатів;

• забезпечення відкритості і прозорості, за умови дотримання режиму спеціальних обмежень, встановлених законодавством;

• дотримання норм професійної етики.

Суб’єкти фінансового контролю розрізняють відповідно до видів фінансового контролю (рис. 1.2).

Ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України на основі загальноприйнятих принципів обліку, що ґрунтуються на міжнародних стандартах обліку, а також можливість вільного, самостійного вибору методики управлінського (внутрішньогосподарського) обліку посилюють роль контролю, як гаранта достовірності інформації, що надається підприємствами зовнішнім і внутрішнім користувачам.

Рис. 1.2. Суб’єкти фінансового контролю

Необхідність запровадження внутрішньогосподарського контролю на середніх і великих підприємствах України доведена вимогами сучасних ринкових економічних відносин, інформаційними та управлінськими запитами господарюючих суб’єктів, конкретними фактами досвіду його функціонування на вітчизняних та зарубіжних підприємствах. В умовах суттєвого зниження рівня коригуючого впливу зовнішнього контролю виникає потреба його компенсації внутрішньогосподарським контролем, оскільки саме він дозволяє оперативно виявляти відхилення у виконанні планів, порушення законності, збережуванність і ефективність використання наявного ресурсного потенціалу. Якщо за умов командно-адміністративної системи внутрішньогосподарський контроль націлений на виявлення фактів крадіжок, зловживань, втрат, нестач, дисциплінарних стягнень для покарання окремих працівників і був складовою частиною відомчого, то з появою приватногосподарських підприємств його слід класифікувати як незалежний контроль у вигляді спостереження з боку зацікавлених осіб – власників та управлінського персоналу підприємства.