Дошкільний вік.
Розвиток чутливості. Розвиток відчуттів продовжується у дошкільному і старшому віці. К. Бюлер, В. Штерн вважали, що розвиток відчуттів закінчується у 2 – 2,5 роки. Але розвиток чутливості людини не зводиться до підвищення її гостроти або диференціюванню подразників. У цьому велику роль відіграє загальний розвиток людини, особливості побудови її мозку і функцій нервової системи. В якісному зрушенні відчуттів у людини вирішальну роль відіграє, по-перше, включення мовлення у процес відчуття, по-друге, вправляння у різній чуттєвості, що здійснюються у різноманітних видах діяльності.
Роль слова у розвитку відчуттів.
Немовля розрізняє кольорові іграшки навіть якщо не названі їхні кольори. Проте рефлекс на колір, позначений словом, виробляється у дитини другого року життя у 7 – 8 разів скоріше, ніж на той же колір, даний як сигнал І сигнальної системи. Вироблені нервові зв’язки виявляються більш стійкими, якщо колір, що сприймається, супроводжується його словесним поясненням.
Особливо впливовою є роль слова при „переносі” отриманих відчуттів. Дослідження О. Люблінської, З. Богуславської, З. Істоміної та ін. виявили, що у маленьких дітей часто спостерігається значне розходження між вмінням розрізняти кольори та їхні відтінки, знанням їхніх назв, вмінням правильно самостійно користуватися словесними позначеннями кожного з кольорів і можливістю використовувати знайомі дитині відтінки кольорів у її власній діяльності.
Зв’язок кольору з його назвою зазвичай встановлюється після 4 років.
Після 5 років діти намагаються самі назвати нові для них відтінки. Точність розрізняння відтінків зростає до 6 років приблизно у 2 рази. Між сприйняттям предмету, виокремленням його ознак і позначенням існують складні, мінливі відношення. На ранніх ступенях розвитку дитини слово і чуттєвий образ, що їм позначений, зв’язані рухливими і нестійкими відношеннями Лише у дітей середнього дошкільного віку слово, що позначає колір, нібито зливається із сприйняттям. Уявлення про колір перетворюється у певний узагальнений образ червоного, синього або жовтого кольору взагалі.
Слово призводить до наступних змін процесу відчуття:
Називання якості предмета, що відчувається, забезпечує його швидке вичленування серед множини інших однорідних якостей. Зв’язки, що при цьому утворюються, дуже міцні і легко відтворюються після перерви.
Позначений словом колір, звук, запах чи інший признак з подразнення перетворюється у знання відповідної якості предмета або явища об’єктивного світу.
Оперування знаннями якостей предметів дозволяє не тільки розрізняти їх. Дитина отримує можливість порівнювати предмети за якостями, що їм виділені, тобто виконувати елементарні розумові операції.
Слово як узагальнюючий сигнал дозволяє дитині побачити ту саму якість та її варіанти у нових для неї предметах. Позначаючи словом виділений признак, дитина може групувати явища, об’єднувати їх у категорії.
Позначаючи словом якість (колір), що вона його відчуває, дитина отримує можливість тонкіше диференціювати однорідні подразники. Називаючи ті відтінки, педагог ще більше загострює розрізняння кольорів дітьми.
Якості, що постійно зустрічаються у однорідних предметів, стають засобом характеристики речей. Так подразник, що сприймається, стає для дитини розпізнавальною ознакою певних речей та явищ оточуючого світу (червоний колір неба – як ознака вечірньої пори, як захід сонця).
Неодноразові зустрічі з предметами, у яких педагог вичленує їхні характерні ознаки, вигострюють спостережливість дитини. На основі отриманих різноманітних відчуттів дитина доходить до умовисновку, впізнає предмет.
Отже, позначення словом отриманих через органи відчуттів подразнень призводить до суттєвої перебудови власно пізнавальної діяльності дитини вже на рівні відчуттів. Слово збагачує пам`ять знаннями багатьох якостей та ознак оточуючого світу. Позначаючи первинно виникаючий почуттєвий образ, слово забезпечує подальше вдосконалення почуттєвого пізнання предметів маленькими дітьми.
Роль діяльності у розвитку відчуттів. У педагогічній системі Марії Монтессорі чутливість дітей дошкільного віку розвивалася за допомогою тренувальних вправ на тонке розрізняння кольорових, звукових відтінків, сприйнятливість до ступеня поступового посилення (або послаблення) сили шуму. Діти мали розрізняти квадрати, зроблені з наждачного паперу різного ступеня шершавості, розрізняти коробочки за вагою тощо. Вітчизняні психологи критикували систему Монтессорі за те, що формальне тренування розрізняльної чутливості не може забезпечити справжній сенсорний розвиток дітей, оскільки проходить поза змістовою діяльністю, поза зрозумілою дітям метою і смислом.
Дослідження вітчизняних вчених (Т. Єндовицької, З. Істоміної та З. Богуславської, О.М. Леонтьєва) доводять, що розвиток сенсорики – складний вид діяльності, він не може бути досягнутий лише формальним тренуванням, а є ефективнішим за умов спеціально організованої діяльності дитини, що вимагає розрізняння, порівняння і групування предметів за їхніми якостями. Усвідомлена діяльність веде до утворення між аналізаторних зв’язків, сприяє більш різнобічному пізнанню предметів і явищ.
Для сенсорного розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку найбільш ефективною є така діяльність, в якій діти можуть розрізняти якості предметів, позначати їх словами, закріпляти їх знання практичними діями. Це спостереження і праця у природі, малювання і ліплення, слухання та рухи під музику, доглядання за рослинами та різноманітні дидактичні ігри.
Отже, відчуття розвиваються у загальному процесі формування і вдосконалення психічної діяльності дитини. Розвиток відчуттів виявляться наступним чином:
Загострюється абсолютна і розрізняльна чутливість.
Утворюються складніші між аналізаторні зв’язки.
Формуються тонкі та точні сенсорно-моторні асоціації, що забезпечують точність рухів та зоровий контроль за ними.
Мова, що розвивається, перетворює отримані подразнення у знання якостей предметів. Мова надає цим знанням узагальнюючий характер і забезпечує більш вдосконалене орієнтування дитини в оточуючому середовищі.
Між розрізнянням якостей, їх назвою і використанням у маленьких дітей немає повної відповідності. З розвитком відчуття різних якостей предметів та їх відтінків стають підставою для усвідомлення окремих предметів і цілих життєвих ситуацій.
Чуттєвість до якостей предметів і явищ, що вдосконалюється, та їх словесне позначення стають основою та умовою розвитку у дітей спостережливості та естетичних почуттів.
Відчуття дитини розвиваються у різноманітних видах діяльності, які спеціально організовують вихователі, вчителі.