Проміжні рівні мови

МОРФОНОЛОГІЯ – наука, що вивчає варіанти морфем, зумовлені чергуванням голосних і приголосних звуків (рука – ручка – руці, носити – ношу – ніс – принесу, вікно – вікон, розберу – розібрати, лісок – ліска). Основоположниками морфонології були: І. Бодуен де Куртене, М. Крушевський, М. Трубецький, О. Реформатський, Є Курилович.

СЛОВОТВІР (дериватологія) – це розділ мовознавства, який вивчає слова з погляду способів їх творення і структури.

ФРАЗЕОЛОГІЯ – наука про функціонування стійких словосполучень (фразеологізмів).

Відомими постатями у цій галузі є:

Лариса Григорівна Скрипник („Фразеологія української мови”, 1973 р.; також займалася питаннями ономастики, лінгвостилістики),

Григорій Михайлович Удовиченко („Фразеологічний словник української мови”, 1984 р.; був деканом і проректором у Київському педагогічному інституті (тепер Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова),

Крім того, виокремлюють ще ряд розділів у мовознавстві, наприклад:

ОРФОЕПІЯ – розділ мовознавства, що вивчає норми літературної вимови (фонетичні, лексичні, словотвірні, граматичні, стилістичні тощо)

ОРТОЛОГІЯ – розділ науки про культуру мови, який вивчає доцільність використання варіантних мовних засобів у різних мовних ситуація, розглядає питання вибору словоформ та синтаксичних конструкцій (директору – директорові; найактивніший – найбільш активний; Картоплю не викопали через погану погоду – У зв’язку із поганими погодними умовами збір урожаю не було проведено вчасно)

СТИЛІСТИКА – це розділ мовознавства, що вивчає закономірності існування і структуру функціональних стилів.

Світлана Яківна Єрмоленко („Культура української мови. Довідник”, 1990 р., „Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів”, 2001 р.;

Олександр Данилович Пономарів („Стилістика сучасної української мови”, 2000 р., „Культура слова. Мовностилістичні поради

Любов Іванівна Мацько („Стилістика сучасної української мови”, 2003 р., „Культура української фахової мови”, 2007 р.; завкафедри стилістики Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова).

МОРФЕМІКА – розділ граматики, який вивчає поділ слова на морфеми (корінь, закінчення, афікси).

ПРАВОПИС – це сукупність загальновизнаних і загальнообов’язкових правил, що встановлюють способи передачі мови на письмі. Правопис охоплює орфографію та пунктуацію.

ОРФОГРАФІЯ – це загальноприйнята система правил національної мови щодо способів передачі мовлення на письмі.

ПУНКТУАЦІЯ – це історично сформована у певній мові система правил про використання розділових знаків

3. Зв’язок мовознавства з іншими науками

МОВОЗНАВСТВО, або ЛІНГВІСТИКА, – наука про мову, її суспільну природу, функції, внутрішню структуру, закономірності її функціонування та історичного розвитку.

Мовознавство – одна з найскладніших і найдавніших наук світу.

Науки залежно від об’єкта дослідження поділяються на дві групи:

– суспільні, або гуманітарні, що за об’єкт мають різні явища людського суспільства;

– природничі, що за об’єкт має природу в усій її різноманітності.