9.4. Динаміка системи цивілізацінннх цінностей

У додержавному, докласовому суспільстві саме система етичних норм була головним регулятором взаємин між людьми в общині, в сі­м'ї. Звід правил поведінки включав багаточисельні табу, порушення яких суворо каралося родоплемінною общиною. Ці правила узагаль­нювали накопичений багатьма поколіннями досвід, що забезпечує виживання порівняльно невеликих колективів у ворожому, повному небезпек природному середовищі, виходили з природних законів ко­лективної поведінки, з необхідності соціальної рівності в праці і розпо­ділі і загальної турботи про підростаючі покоління.

Суспільний поділ праці, поява міст, майнове розшарування, ви­никнення приватної власності, моногамної сім'ї, держави, накопичен­ня багатств одними людьми і перетворення в залежних або рабів ін­ших - всі ці радикальні соціальні інновації не укладалися в рамки що відображали колишні порядки системи етичних норм. Близько п’яти тисячоліть тому сталася епохальна інновація, революція в етиці, сис­темі цінностей, що визначала, що таке добре і що таке погано у взає­минах між людьми. Багато засадничих понять змінили свій знак: те, ідо було табу, стало тепер підтримуваним і таким, що охороняється.

Ключові норми були перетворені в закони, дотримання яких примусово підтримувалося силоміць державною владою. Закони Шу­льги і Хаммурапі, римське право і Кодекс Юстіана, «Російська правда» Ярослава Мудрого і Кодекс Наполеона — все ці розділені тисячоліття­

ми і століттями системи правових норм визначали правила поведінки людини в суспільстві, склад злочину і міру покарання.

Іншою опорною колоною підтримки нового порядку стала релігія, що підкріплювала норми права і що охоплювала стосунки між людьми в сім'ї і в суспільстві. Невипадково основні заповіді всіх релігій маюті. загальні основи - «не убий», «не вкради», не побажай дружини ближ­нього свого і тому подібне.

Третя складова - етичні цінності, не регульовані прямо держи вою і релігіею, але підтримувані в суспільстві силомідь звичками, зви чаями, спадщиною предків, нерідко різні для різних соціальних шаріп

• правила честі, пристойність, пошана до старших, турбота про дітей і тому подібне.

Зміна епох доповнювала і видозмінювала звід правил поведінки, супроводжувалася базисними нововведеннями в етиці. Крім того, ко­жна локальна цивілізація відрізнялася своїми особливостями етичних норм і цінностей.

На початок XXI ст. склалися дві системи етики — індивідуалістич­на і колективістська. На Заході запанувала індивідуалістична етика, адекватна плотському соціокультурному ладу, центром якої е людина, його права, можливості для дій і самореалізації, а взаємини будуються на початках ринкової конкуренції, війни «всіх проти всіх». Правда, людину не відірвеш від суспільства, і це змусило до певного пом'якшення конкурентних основ, розвитку добродійності, формулю­ванню правил цивілізованої поведінки.

На Сході запанувала колективістська система етичних норм, що відповідає більшою мірою ідеаціональному, соціокультур­ному ладу. Людина розчинялася в колективі, общині, касті, етносі, державі, релігійній групі, виходила з пріоритету загальних інтересів. Це спостерігалося при модернізації в Японії, коли кожен працівник вважався довічним членом колективу підприємства, що виходило з примату загальних інтересів, а сама Японія розглядалася як «Japon corporation», єдиний колектив у світовій спільноті націй, у конкурент­ній боротьбі на всесвітньому ринку.

Зіткнення цих двох типів етики, що знайшло вираження в багато- чисельних конфліктах, в міжнародному тероризмі, в загрозі зіткнення цивілізацій, свідчать про те, що прийшов час для чергової епохальної інновації в етиці як складовій частині нового «осьового часу» в XXI ст. Підлягають заміні або радикальній модифікації багато сучасних норм етики, результатом чого стане формування інтегральної системи ети­ки, адекватної інтегральному соціокультурному ладу, гуманістично- ноосферної постіндустріальної цивілізації.

У цій сфері в столітті, що настало, очікуються наступні базисні ін­новації:

По-перше, гармонійне поєднання індивідуальних і колектив­них інтересів, прав і відповідальності особистості і суспільства. На За­ході це означатиме підвищення відповідальності особистості перед су­спільством, подолання піднесення прав тих, що порушують загальні інтереси; на Сході — більше визнання індивідуальних прав і особливо­стей особистості, створення умов для розвитку закладених в ній само­бутніх талантів, позбавлення від надмірних обмежень ініціативи і са­модіяльності окремих членів суспільства.

По-друге, культ війни, що насаджувався тисячоліттями, повинен поступитися місцем культурі світу. В основі культу війни лежав фанатизм, допущення і заохочення насильства (аж до вбивств) по від­ношенню до представників інших держав, рас, релігій, етносів, уяв­лення про «священну війну». У перенасиченому зброєю масового зни­щення світі культ війни може призвести до самогубного зіткнення ци­вілізацій. Невипадково ООН і ЮНЕСКО проголосили і активно прово­дять політику заохочення діалогу між цивілізаціями, культури світу і ненасильства, викорінювання проявів расизму і шовінізму. У системі виховання нових поколінь, у взаєминах між людьми повинен запану­вати етичний імператив «Ми - різні, ми - рівні», що виключає дис­кримінацію рас, народів, релігій, етносів, соціальних груп, сімей, осіб на будь-якій підставі.

По-третє, належить здійснити те, іцо називається альтруїстич­ною трансформацією людства. Грунтовні соціологічні досліджен­ня, проведені П. Сорокіним і створеним ним Центром творчого альтру­їзму, при Гарвардському університеті показали, що протягом тисячі літь саме творчий альтруїзм був творчою силою прогресу в області пі знання і діяльності людей, у відтворенні нових поколінь. Ідеї альтруЯ стичного кохання лежали в основі світових релігій («полюби ближньо* го як самого себе»), вчення Гаиді, сприяли виживанню і розвитку люд ства.

Література до теми:

Гальчинський A.C. Україна: наука та інноваційний розвиток / А. Галі.' чинський, В. Геєць, В. Семиыоженко. — K.: OPAHTA, 1997. 66 с.

Добреньков В.И. Общество и образование / В.И. Добреньков, В.Я. Нечи ев. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 380 с.

Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпосы­лки и возможные последствия постэкономической революции. М.: Academia- Наука, 1999. - 724 с.

Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: учеб. пособие для студентов кузов. - М.: Логос, 2000. - 304 с.

Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти: стратегія, реалізація, результати / В. Кремень. - K.: Грамота, 2005. - 447 с.

Лукашевич М.П. Інноваційні соціальні технології професійного само­визначення особистості: навч. посіб. / Лукашевич М.П., Бондарчук Л.В.: Ін-т підгот. кадрів держ. служби зайнятості України. - K., 2005. - 141 с.

Малюта А. Социокультурные проблемы и перспективы инновационной экономики / А. Малюта, М. Рыбак // Економіст. - 2007. - Ns 9. - C. 13-15.

Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційному поступі суспільства / С.М. Ні- колаенко. — K.: Знання, 2006. - 207 с.

Сорокин ГІ. Социальная и культурная динамика. Исследование изме­нений в больших системах искусства, истины, этики, права и общественных отношений / Пер. В.В. Сапова. - СПб.: РХТИ, 2000.

Фуллан М. Новое понимание реформ в образовании / Фуллан Майкл; [пер. Е.Л. Фруминой]; Моск. высшая шк. соц. и экон. наук. - М.: Просвеще­ние, 2006. - 271 с.

Яковец Ю.В., Кузык Б.Н. Стратегия инновационно-технологического прорыва. - М.: МФК, 2003. - 510 с.