4. Ціннісні орієнтації особистості як змістовна характеристика її мотиваційної сфери.

Кожна особистість живе в певній системі цінностей, предмети і явища яких покликані задовольняти її потреби.

Цінності – це матеріальні або ідеальні предмети, що значущі для даного соціального суб'єкта з позицій задоволення його потреб і інтересів.

Сукупність індивідуальних і суспільних, особистих, групових і спільнісних, засвоєних і прийнятих особистістю цінностей складає систему її ціннісних орієнтацій, якими вона керується у своєму, житті, і лежить в основі рішень, що приймаються нею в ситуації вибору. Тобто, цінності особистості утворюють систему її ціннісних орієнтацій, під якими мається на увазі сукупність найважливіших якостей внутрішньої структури особистості, що є для неї особливо значущими.

Іншими словами ціннісні орієнтації – це установки особистості на цінності матеріальної і духовної культури.

Ціннісні орієнтації утворюють певну основу свідомості і поведінки особистості та безпосередньо впливають на її розвиток. При цьому відповідно до конкретної, індивідуальної, ієрархії цінностей спостерігається відносний характер ціннісних орієнтацій.

Ціннісні орієнтації – складне утворення, в яких виділяють 3 основних компоненти: когнітивний, емотивний і поведінковий. Когнітивний – це елемент знання, емотивний – емоційна складова, витікаюча з оцінки; поведінковий – пов'язаний з реалізацією ціннісних орієнтацій в поведінці особистості.

Основною функцією цінностей і ціннісних орієнтацій є регулятивна функція, яка виражається в регулюванні поведінкою особистості в певних соціальних умовах.

Сукупність сталих ціннісних орієнтацій, що склалися, утворює свого роду систему особистісних координат, що забезпечує стійкість і спадкоємність певного типу поведінки і діяльності, виражену в спрямованості потреб і інтересів людини. Тому ціннісні орієнтації виступають найважливішим чинником, що регулює і детермінує поведінку людини.

Цінності є критеріями оцінки життя, вчинків інших людей, навколишньої дійсності: через систему цінностей як би фільтрується вся сприймана інформація, що переробляється особистістю. "Призма цінностей" підсилює одну інформацію і, навпаки, ослабляє або ігнорує іншу. Цінності – це "локатори етичної свідомості особистості", які створюють впорядковану, стабільну, значущу для людини картину світу.

У цінностях резюмується весь життєвий досвід особистості, вони "є деякою віссю свідомості, навколо якої обертаються помисли і відчуття людини і з погляду якої вирішуються багато життєвих питань".

Наявність сталих ціннісних орієнтацій характеризує зрілість людини і забезпечує її стійкість і стабільність. Стійка структура ціннісних орієнтацій визначає такі якості особистості, як активність життєвої позиції, завзятість в досягненні цілей, вірність певним принципам і ідеалам, цілісність, надійність; і, навпаки, суперечність в ціннісних орієнтаціях спричиняє за собою непослідовність, непередбачуваність поведінки людини; нерозвиненість її ціннісних орієнтацій, визначає панування зовнішніх стимулів в поведінці, конформізм, безликість людини.

Проте, при цьому важливо враховувати також зміст всієї системи цінностей людини.

Таким чином, цінності – це ядро структури особистості, що визначають її спрямованість, вищий рівень регуляції її соціальної поведінки.

Прогностична функція цінностей – на їх основі здійснюється вироблення життєвої позиції і програм життєдіяльності, створення образу майбутнього, перспективи розвитку особистості. Цінності регулюють не тільки сьогодення, але і майбутній стан особистості; визначають не тільки принципи її життя, але і її цілі, завдання, ідеали.

Цінності, як уявлення особистості про належне, мобілізують життєві сили і здібності особистості на досягнення певної мети.

У певному сенсі можна сказати, що цінність виражає спосіб існування особистості, причому різні цінності мають для неї різне значення і з цим пов'язана ієрархія цінностей. Одні і ті ж предмети і явища для різних людей можуть представляти неоднакову цінність, так само як і в різний час у однієї і тієї ж людини. Ситий і голодний по-різному відноситимуться до шматка хліба, а симфонічна музика можуть викликати у людей не тільки відчуття найглибшої насолоди, але і роздратування.

Іншими словами, існує індивідуальна динаміка цінностей і їх ієрархії.

Цінності мають змістовну та кількісну сторони. Із змістовного боку цінності указують, які ідеї, принципи, цілі поведінки тощо є важливими.

У літературі існують різні способи і принципи класифікації і ієрархії цінностей. Так, виділяють цінності-цілі (термінальні цінності), або вищі (абсолютні) цінності та цінності-засоби (інструментальні цінності). Про цінності позитивні і негативні говорять, маючи на увазі їх соціальне значення і наслідки їх реалізації.

Виділяють також матеріальні і духовні цінності тощо.

Одну з перших класифікацій цінностей запропонував Г. Олпорт і його співробітники, які виділили шість типів цінностей: 1) теоретичні цінності – додають найбільшу важливість і значення раціональному мисленню і пошуку істини; 2) економічні цінності – затверджують пріоритет практичної користі і вигоди; 3) естетичні цінності – найвище ставлять красу, гармонію і мистецтво; 4) соціальні цінності – надають найбільше значення людським взаєминам – любові, дружбі, відданості і т. д.; 5) політичні цінності – віддають виняткову перевагу отриманню влади і впливу; 6) релігійні цінності, які першорядну вагу надають вірі – як певній системі уявлень.

У російській філософсько-психологічній думці, зокрема в роботах В.С.Соловьйова, М.А.Бердяєва, Н.О.Лосського, ідеальний і абсолютний характер сфери цінностей визначається через поняття духовності, що має Божественне походження. Так, у Н.О.Лосського основа цінностей — це «Бог і Царство Боже». Він дає наступне визначення абсолютної цінності: «это — Бог как само Добро, абсолютная полнота бытия, сама в себе имеющая смысл, оправдывающий ее, делающий ее предметом одобрения, дающий безусловное право на осуществление и предпочтение чему бы то ни было другому». Відносно абсолютної цінності решта інших носять похідний характер.

Як правило, індивід оцінює предмет крізь призму існуючих і поширених у даному суспільстві та в його культурі ціннісних критеріїв, уявлень про належне, справедливе, прекрасне, корисне тощо.

Важливо підкреслити, що всі цінності знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку і єдності і утворюють цілісність миру кожної людини.

Цінності індивіда в основному формуються в ранньому дитинстві, а та їх джерелом – люди, які оточують дитину. Перші уявлення про те, що правильно, а що помилково найчастіше формується під впливом поведінки і думки батьків, і основа ціннісних орієнтацій, як правило, закладається усередині сім'ї. У міру дорослішання дитина все більше стикається з іншими ціннісними системами (друзі, сусіди, вчителі, родичі худо), і це може змінювати частину, а іноді і багато з її цінностей.