Висновки

"Критерії оцінки захищених комп'ютерних систем" Міністерства оборони США являють собою першу спробу створити єдиний стандарт безпеки, що розрахований на проектувальників, розроблювачів, споживачів і фахівців із сертифікації систем безпеки комп'ютерних систем. У свій час цей документ став значним кроком в області безпеки інформаційних технологій і послужив відправною точкою для численних досліджень і розробок. Основною рисою цього документа, як уже відзначалося, є його орієнтація на системи військового застосування, причому в основному на операційні системи. Це визначило домінування вимог, спрямованих на забезпечення конфіденційності оброблюваної інформації і виключення можливостей її розголошення. Велика увага приділена міткам конфіденційності (грифам таємності) і правилам експорту секретної інформації.

Вимоги по гарантуванню політики безпеки відображені досить поверхово, відповідний розділ фактично обмежується вимогами контролю цілісності засобів захисту і підтримки їхньої працездатності, чого згідно сучасних поглядів явно недостатньо.

Вищий клас безпеки (А1) побудований на доказі відповідності ПЗ його специфікаціям , однак цей доказ не підтверджує коректність і адекватність реалізації політики безпеки.

"Жовтогаряча книга" послужила основою для розробників всіх інших стандартів інформаційної безпеки і до останнього часу використовувалась в США як керівний документ при сертифікації комп'ютерних систем обробки інформації.

6.2. Європейські критерії безпеки інформаційних технологій

Слідом за виходом "Жовтогарячої книги" країни Європи розробили погоджені "Критерії безпеки інформаційних технологій" (Information Technology Security Evaluation Criteria, далі – "Європейські критерії"). Даний огляд ґрунтується на версії 1.2 цього документа, опублікованої в червні 1991 року від імені відповідних органів чотирьох країн: Франції, Німеччини, Нідерландів і Великобританії [ ].

Основні поняття

"Європейські критерії" розглядають такі задачі засобів інформаційної безпеки:

• захист інформації від несанкціонованого доступу з метою забезпечення її конфіденційності (підтримка конфіденційності);

• забезпечення цілісності інформації за допомогою захисту від її несанкціонованої модифікації чи знищення (підтримка цілісності);

• забезпечення працездатності систем за допомогою протидії загрозам відмовлення в обслуговуванні (підтримка приступності).

Для того щоб задовольнити вимогам конфіденційності, цілісності і доступності, необхідно реалізувати відповідний набір функцій безпеки, таких як ідентифікація й автентифікація, керування доступом, відновлення після збоїв і т.д. Щоб засоби захисту можна було визнати ефективними, потрібен високий ступінь впевненості в правильності їхнього вибору і надійності функціонування. Для рішення цієї проблеми в "Європейських критеріях" уперше вводиться поняття адекватності (assurance) засобів захисту.

Адекватність містить у собі два аспекти: ефективність, що відбиває відповідність засобів безпеки розв'язуваним задачам, і коректність, що характеризує процес їхньої розробки і функціонування. Ефективність визначається відповідністю між задачами, поставленими перед засобами безпеки, і реалізованим набором функцій захисту – їхньою функціональною повнотою і погодженістю, простотою використання, а також можливими наслідками використання зловмисниками слабких місць захисту. Під коректністю розуміється правильність і надійність реалізації функцій безпеки (у прийнятій термінології – гарантування обраної ПБ).

У "Європейських критеріях" засоби, що мають відношення до інформаційної безпеки, розглядаються на трьох рівнях деталізації. На першому рівні розглядаються цілі, які переслідує забезпечення безпеки, другий рівень містить специфікації функцій захисту, а третій – механізми, що їх реалізують.

Загальна оцінка рівня безпеки системи складається з функціональної потужності засобів захисту і рівня адекватності їхньої реалізації.