3.3. Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання

Дисконтна чи облікова ставка, що застосовується центральним банком при операціях з комерційними банками щодо врахування короткострокових державних облігацій і переврахування комерційних векселів та інших видів цінних паперів (які відповідають вимогам центрального банку), називається офіційною обліковою ставкою. Іншими словами, офіційна облікова ставка – це плата, яку бере центральний банк при купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів їх оплати.

Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. Тобто політика зміни облікової ставки є варіантом регулювання якісного параметру грошового ринку – вартості банківських кредитів.

Разом з тим різний рівень офіційної облікової ставки стимулює також переміщення «гарячих грошей», тобто капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає на баланс руху капіталів і на платіжний баланс різних країн. Отже, зміна офіційної облікової ставки використовується і як метод валютного регулювання.

Механізм регулювання за допомогою змін офіційної облікової ставки доволі простий, що і є причиною його широкого використання.

Проте центральному банкові не завжди вдається досягти намічених цілей. Наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку не буде ефективним, якщо на грошовому ринку в даний момент спостерігається тенденція до зниження вартості кредитів у результаті їх значної пропозиції. В цьому випадку комерційні банки будуть використовувати дешевші кредити міжбанківського ринку на противагу дорогим кредитним коштам центрального банку.

Доповненням облікової політики служить ломбардна політика що полягає в наданні центральним банком кредитним закладам позик під забезпечення векселів, цінних паперів і державних боргових зобов’язань. У зв’язку з можливістю підвищеного ризику, з ломбардного кредиту встановлюється вищий процент, ніж щодо врахування векселів.

Починаючи з 1992 р. облікова політика використовується Національним банком України головним чином для забезпечення надійності та стабільності банківської системи (функція кредитора останньої інстанції для комерційних банків) та регулювання обсягів грошової маси в обігу країни.

Процентна політика НБУ – це регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб’єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій.

Національний банк з метою ефективного управління грошово-кредитним ринком, обсягами грошової маси в обігу, виконання функції кредитора останньої інстанції встановлює за своїми операціями такі процентні ставки:

– облікову;

– за кредитами овернайт;

– рефінансування;

– за депозитами овернайт;

– залучення тимчасово вільних коштів банків.

Національний банк щоденно оголошує розмір процентних ставок за своїми операціями.

Для того, щоб облікова ставка НБУ використовувалась у повному обсязі як інструмент монетарного регулювання, вона повинна відповідати таким принципам:

– забезпечення позитивного рівня облікової ставки щодо інфляції;

– рівень облікової ставки повинен перебувати в межах коридору ринкових процентних ставок комерційних банків за кредитами та депозитами;

– облікова ставка – найнижча серед процентних ставок, за якими Національний банк може підтримати ліквідність банків.

У перспективі роль процентних ставок у досягненні цілей економічної політики держави має істотно зрости. Завданням Національного банку є створення умов для поступового зниження загального рівня процентних ставок в економіці, особливо процентних ставок за кредитами реальному сектору економіки.