Доказ відповідності технічного рішення критерієві "істотні відмінності"

Після обґрунтувань новизни в розділі опису "сутність винаходу" необхідно дати доказ відповідності технічного рішення критерієві "істотні відмінності". Для цього необхідно виявити нову невідому властивість винаходу, що заявляється, котра обумовлює одержання суспільно-корисного (позитивного ефекту). Нова невідома властивість виражається в одержанні заявленим об'єктом технічного ефекту.

Доказ одержання технічного ефекту здійснюється на основі порівняльного аналізу відмітних ознак c ознакам відомих рішень.

У тому випадку, коли авторами не виявлені відомі рішення, у яких є ознаки, тотожні або подібні до відмінних ознак об'єкта, що заявляється, для доказу істотної відмінності необхідно дати тільки обґрунтування зв'язку між відмінними ознаками і технічним ефектом.

Приклад: Заявляється "Наконечник зуба рыхлителя", у якому для зниження опору різанню наконечник виконаний із гребенями, що чергуються, і западинами на передній і задній гранях зуба, причому під гребенями передньої грані виконані западини задньої грані, а над западинами - гребені.

Авторами були виявлені окремі зуби, що мають западини і гребені.

Порівняльний аналіз показав, що в рішенні, що заявляється, завдяки новому зв'язкові між вузлами (гребенями з западинами) і їхньому взаємному розташуванню досягається новий позитивний ефект, виражений у зниженні опору різанню, що забезпечується за рахунок технічного ефекту, вираженого в збереженні величини площі зношування при роботі зуба.

Виходячи з цього, дане рішення має істотні відмінності, доказ наявності яких побудовано в такий спосіб:

Аналіз рішення, що заявляється, з відомими показав, що в усіх відомих рішеннях грані наконечників виконані або з западинами, або з гребенями. Однак усі ці рішення мають досить велику площадку зносу в порівнянні з рішенням, що заявляється. Наконечник, що заявляється, має істотні відмінності, тому що сукупність гребенів і западин і їхнє взаємне розташування дозволяє зберегти постійною величину площі зношування зуба протягом його роботи. Площа зношування зменшується в порівнянні з відомими зубами за рахунок того, що зношування відбувається одночасно по передній і задній гранях наконечника, що у свою чергу знижує опір ґрунту різанню.

Крім того, збільшується довговічність наконечника за рахунок повороту його на 180° послу зменшення його довжини на довжину западини на задній грані, у результаті чого наконечник стає придатним зі збереженням його властивостей.

Формула винаходу Структура формули винаходу

Формула винаходу - це складена за встановленими правилами коротка словесна характеристика, що виражає технічну сутність винаходу.

Формула винаходу складається або у вигляді одного пункту (одноланкова формула), або у виді двох і більш пунктів (багатоланкова формула).

Одноланкова формула застосовується тоді, коли технічна сутність винаходу характеризується сукупністю істотних ознак у загальному вигляді і не має розвитку або уточнення у вигляді ознак, необхідних в окремих випадках виконання або використання винаходу.

Якщо необхідно розвити або уточнити ознаки, дані в першому пункті формули, складається багатоланкова формула винаходу. В другий і наступні пункти багатоланкової формули включаються часткові істотні ознаки, що розвивають, уточнюючи сукупність ознак, зазначену в першому пункті формули.

Пункт або пункти формули винаходи повинні визначати об'єкт, на який проводиться запит на охорону. Пункти формули винаходу повинні бути ясними і точними. Вони повинні цілком підкріплюватися описом винаходу.

Формула винаходу містить обмежувальну, і відмітну частини.

Обмежувальна частина формули завжди починається з назви винаходу, зазначеного в заяві й описі. За назвою винаходу після слів "маючий", "маюче" або "який включає", "яке включає" перелічуються істотні ознаки, що є загальними для винаходу і прототипу.

При складанні обмежувальної частини не допускається посилання на ознаки, властиві декільком прототипам, тобто не можна використовувати так званий "збірний прототип".

Неприпустимо також в обмежувальній частині посилання на ознаки прототипу, що не є фактично ознаками формульованого винаходу, тобто не можна, наприклад, включати такі елементи прототипу, що були виключені з передбачуваного винаходу завдяки новим його особливостям.

Відмінна частина формули винаходу містить істотні ознаки технічного рішення, що відрізняють його від відомого рішення, обраного в результаті дослідження як прототип, тобто ця частина формули містить істотні відмінності.

Істотні відмінності виражаються окремо або в сполученні групами відмінних ознак у залежності від виду об'єкта винаходу. Як відмітні ознаки можуть бути не тільки операції або прийоми, вузли або деталі, розташування і взаємозв'язки, але і режими здійснення операцій, матеріали, з яких виготовляють деталі в пристрої або їхній формі виконання.