Тема 4. Товарний біржовий ринок, його організація і функціонування План

1. Визначення товарної біржі та її функції.

2. Порядок створення та принципи діяльності товарної біржі.

3. Порядок членства у біржі, права та обов’язки члена біржі.

4. Класифікація товарних бірж.

1. Визначення товарної біржі та її функції.

Біржа – це ринок, на якому товари продаються у великій кількості, у приміщенні, де відбуваються публічні торги за допомогою голосу та жестів або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство із структурою й організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків.

Щодо реалізації власної вигоди, влучно писав патріарх біржової справи ХІХ-го ст. Отто Штілліх, розпочинаючи свою книгу “Біржа та її діяльність”, видану в російському перекладі відомим у Санкт-Петербурзі видавництвом Брокгауз-Ефрон у 1912 р.:

“Неподалік від королівського палацу у Берліні, на березі Шпреє, стоять два імпозантних приміщення, які привертають увагу перехожих. Одне із них – новозбудований піднесений до неба собор, друге – посивіла від часу служниця земної пристрасті, наживи – біржа. При безсумнівних відмінностях у цілях, в одному вони подібні між собою: обидва по суті храми. В соборі поклоняються християнському богу, на біржі – вищому богу на землі… Як пастори, так і більша частина публіки, яка відвідує у неділю церкву, в будні стоять набагато ближче до інтересів біржі, ніж думають”.

Згідно ЗУ “Про товарну біржу” “…товарна біржа є організацією, котра об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозиції на товари, вивчення, впорядкування та спрощення товарообороту і пов’язаних з ним торговельних операцій”.

В Україні на 1.01.2000 р. за даними Держкомстату налічувалося 365 бірж, з них п’ять фондових (Міжбанківська валютна також має статус фондової), а решта – товарні, товарно-сировинні й аграрні. Як бачимо процес створення бірж після фінансової кризи 1998 р. не припинився.

Він триває і досі. За період 2000-2006 рр. кількість бірж зросла ще на 107 одиниць. Практичну діяльність здійснювали 285 бірж (60%), серед них універсальних, товарних і товарно-сировинних – 230 бірж, агропромислових і нерухомості – по 20, фондових та їх філій – 12, спеціалізованих – 2 та 1 валютна біржа.

На біржах працює 1,4 тис. осіб, крім того за сумісництвом працює майже 400 осіб. Фонд оплати праці працівників бірж складав 3,3 млн.грн. На кожній з бірж у середньому діє 9 брокерських контор (фірм).

За ознакою, яка характеризується ступенем участі держави у біржовій торгівлі, біржі поділяють на три види:

1) публічні (державні);

2) приватні організації торговців;

3) змішані.

Державні біржі засновуються органами державної влади (товарні – Міністерством економіки, фондові – Міністерством фінансів тощо).

Такі біржі розповсюджені в Європі: у Франції, Нідерландах, Бельгії. Щодо Франції, то після сумнозвісного краху фінансової системи за часів Джона Ло (1719 р.) Кодексом Наполеона були заборонені приватні біржі. Державні біржі є загальнодоступними для всіх бажаючих укласти біржову угоду. Для цього вони повинні звернутися до службовців біржі.

Біржова діяльність регламентується законодавством і знаходиться під контролем держави.

Приватні біржі засновуються торговцями, які створюють біржову корпорацію, лише вони мають доступ до торгівлі, всі інші повинні укладати угоди через посередництво членів біржі. Якщо перший вид бірж прийнято називати європейським, то другий – англо-американським, оскільки такі біржі працюють у Англії та США.

Перші біржі, створені у 90-х роках ХХ-го століття в Україні, були товарними, як правило універсальними. Згодом при великих товарних біржах почали виникати фондові відділи, які згодом перестали функціонувати.

Біржові контракти на провідних зарубіжних біржах дійсно є масовими за обсягами. Наприклад, один лот, або зерновий контракт на Чиказькій торговельній палаті, що є найбільшою зерновою біржею у світі, за обсягом становлять 5000 бушелів зерна, що є мірою об’єму і за розмірами відповідає залізничному вагону, в якому транспортується зерно. Щоб зрозуміти, як цей контракт оцінити у прийнятих в Україні мірах ваги та

об’єму, потрібно знати його вагу. А вага кожен раз буде іншою: наприклад, 5000 бушелів пшениці важить 136,1 т, 5000 бушелів кукурудзи – 127 т, вівса – 72,6 т. На європейських біржах зерновий лот складає 100 т.

На Українській аграрній біржі один лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 т насипом, для соняшникової олії при перевезенні автотранспортом 8-12 т, залізничним транспортом також 60 т. В той же час в товарній секції Української міжбанківської валютної біржі розміри лотів визначаються напередодні торгів, ціни котируються в грн. за тонну.

Аналогічно значними за обсягами є біржові контракти з нафтою- 1000 барелей, що також є мірою об’єму. Вага цих контрактів залежить від марки нафти і коливається від 135 до 136,7 т; кольорові метали – 25 т, коштовні метали, наприклад, золото – 100 трійських унцій4 (3,11 кг) тощо. Правилами біржової торгівлі жорстко регламентується кількісні

параметри, відхилення від встановлених ваги або об’єму не повинно перевищувати 3%.

Головна причина виникнення біржової торгівлі товарами - це розвиток великого виробництва, який вимагає ринку, здат­ного реалізувати великі партії товару на регулярній, повто­рюваній основі, на базі цін, які складаються в залежності від реального співвідношення попиту та пропозиції на товар.

Первісна, найпростіша форма торгівлі виникла як кара­ванна торгівля. Вона характеризувалася відсутністю визна­ченого місця торгівлі і нерегулярністю її проведення. Така торгівля велася без якого-небудь кодексу правил.

На зміну караванній торгівлі вже в середні віки прийшла ярмаркова торгівля. Стали виникати як невеликі, так і досить великі ярмарки, час і місце проведення яких було точно позначено і про проведення яких учасники попередньо оповіщалися. Саме слово «ярмарок», у перекладі з німецької, яке означає «щорічний ринок», свідчить про регулярність і організованість цієї форми торгівлі.

На ярмарках у Європі ХП-ХІП ст. проводилися угоди з наявним товаром, як з негайною оплатою, так і з відстрочкою платежу. На деяких ярмарках були розроблені стандартні ви­моги до якості різної продукції, а потім і введено практику торгівлі за зразками, а не тільки конкретними наявними партіями товару.

Ярмаркова торгівля того часу велася за жорсткими роз­робленими внутрішніми правилами. Наприклад, англійські кодекси поведінки купців регулювали порядок взаємин між контрагентами угод, установлювалися стандартні форми для товарних контрактів, векселів, складських квитанцій й інших документів. Купець, який порушив кодекс і не виконав своїх обов'язків, міг бути виключеним з торгового співтовариства.

У той же час з'явився і прообраз сучасного арбітражу - ярмарковий суд, покликаний вирішувати спірні питання.

Торгова операція - це з'єднання попиту та пропозиції на певний товар, а метод, який здійснює це з'єднання, свідчить про ступінь розвиненості ринкових відносин.

У караванній торгівлі спостерігається найпростіша форма ринку - базар. Торговий процес організований у такий спосіб: сидячі продавці чекають покупців. Покупець шукає пропо­зицію, а якщо згадати про епізодичність і неорганізованість караванної торгівлі, то пошук може йти тривалий час.

При ярмарковому типі торгівлі пропозиція покликана уловлювати попит, а спеціалізація продавців - сприяти прискоренню пошуку. Сторони мають певні ролі, які не змінюються. Як тільки обсяги операцій багаторазово зростають, ярмарок починає переростати в біржу.

Біржу відрізняють:

1. моментальність зустрічі попиту та пропозиції;

2. змінюваність ролей;

3. різке прискорення процесу укладання угод.

Першими біржами, які виникли в період первісного накопичення капіталу, були товарні біржі. За деякими даними, вони з'явилися в Італії (Венеція, Генуя, Флоренція), і їхня поява була пов'язана з виникненням там великих мануфактур і ростом міжнародної торгівлі.

До числа перших бірж відносять виниклу в 1531 році біржу в Антверпені. Цю біржу, яку сучасники називали «нескінченним ярмарком», можна вважати і першою міжна­родною, тому тцо в торгах на ній брали участь купці і товари з багатьох країн Європи. Ця біржа мала власне приміщення, над входом до якого було встановлено напис на латині «для торгових людей усіх народів і мов».

Товарний ринок являє собою складну соціально-економіч­ну категорію, сутність якої розкривається найбільше повно, якщо розглядати ринок у різних аспектах його прояву. По- перше, ринок виступає як сфера товарного обміну. По-друге, являє собою господарську діяльність, систему організаційно- економічних дій, спрямованих на просування товару від виробника до споживача.

Таким чином, товарний ринок - це сфера товарного обміну, де виявляються відносини з приводу купівлі-продажу товарів і має місце конкретна господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів.

Складовими елементами товарного ринку є:

1. Товарна пропозиція;

2. Попит населення;

3. Ціна товару.

Діяльність будь-якого товарного ринку характеризується основними показниками. До основних показників функціону­вання товарного ринку відносять наступні:

1. Місткість товарного ринку. Місткість ринку - це максимально можливий обсяг реалізації товарів при данному рівні платоспроможного попиту, товарної пропозиції і роздрібних цін.

2. Динаміка розвитку окремих галузевих товарних ринків країни, що складають єдиний товарний ринок країни.

3. Ступінь диверсифікованості товарного ринку. Під ди- версифікованістю треба розуміти ступінь охоплення різними видами товарної продукції (по асортименту і ціні) з ураху­ванням географічних, етнічних і платоспроможних особли­востей населення країни.

4. Якість товару, реалізованого на ринку. Під якістю товару розуміють сукупність властивостей, характерних для нього. В умовах жорсткості споживачів до нього пред'явля­ються підвищені вимоги з урахуванням безпеки його спожи­вання, дотримання екологічних норм, вимог до упаковки, маркірування і забезпечення післяпродажного обслуговування.

5. Конкурентноздатність товарів на ринку. Під конкурент- ноздатністю товару розуміють здатність продукції відповідати сформованим вимогам даного ринку на розглянутий період.

Товарний ринок можна класифікувати за різними характеристиками. Однією з таких характеристик може бути географічна ознака, відповідно до якої можна виділити ринки окремих регіонів, кожний з них може бути представлений у виді підсистеми ринків окремих країн і їхніх угруповань

При даній класифікації не виділяється товарний аспект. По суті, це сукупні ринки, які поєднують усю суму окремих товарних ринків.

Відповідно до товарно-галузевих ознак товарний ринок можна класифікувати на ринки готових виробів, ринки сировини і напівфабрикатів, ринки послуг. Групи товарних ринків надалі можуть бути розбиті до рівня ринку окремого товару . Наприклад, у ринку палива особливе місце займає ринок нафти і нафтопродуктів, тому що останні є біржовим товаром і складають предмет торгів через нафтову товарну біржу.

Нафтопродукти відносять до категорії товарів, які еконо­місти називають «спільною», тобто який-небудь товар з цієї категорії неможливо одержати, не виробивши інших.

Для кожного окремого товарного ринку велике значення мають його учасники, які виконують певні функції.

Наприклад, учасниками міжнародного ринку нафти в даний час вважаються:

• нафтові компанії, котрі займаються розвідкою, видо­бутком, переробкою і продажем як сирої нафти, так і продуктів її переробки. Крім того, багато нафтових компаній освоїли торгівлю правами на нафту і нафто­продукти: ф’ючерсами, опціонами, обміну ф’ючерсів на реальний товар: наприклад, Шелл (Shell);

• нафтопереробні заводи, які виступають у ролі по­купців сирої нафти і продавців (постачальників) на ринок продуктів нафтопереробки;

• незалежні торгові компанії: наприклад: Марк Річ (March Rich), Вітол (Vitol), Аркадія (Arkadia). Воші працюють як на реальному, так і на нових видах ринків;

• фінансові інвестиційні компанії, банки, торгові доми: Морган Стенлей (Morgan Stenley), які працю­ють на нових видах ринків;

• інвестори як приватні, так і колективні, пращоючі на нових видах ринків, котрі прагнуть одержати вигоду від удалого вкладення грошей у ф'ючерсні й опціонні контракти на нафту і нафтопродукти.

В даний час ціни на ринку нафти складаються за рахунок роботи ринкових механізмів ціноутворення. Індивідуальні інтереси споживачів, країн ОПЕК і незалежних виробників пе можуть уплинути на функціонування ринку, тому що вони самі знаходяться в залежності від ринку.

Закритий сектор товарного ринку (закритий ринок) пред­ставляє частину товарного ринку, у якій продавці і покупці взаємодіють за допомогою відносин, що не носять сугубо комерційного характеру.

До основних сегментів закритого ринку відносять внутрішньофірмові постачання (товарообіг між філіями, дочірніми і головними підприємствами великих монополій), субпостачання дрібних і середніх формально незалежних фірм, які виступають підрядчиками великих монополій у рамках спеціалізації і коопе­рування, спеціальна торгівля у формі постачань товарів за прог­рамами допомоги, особливим міжурядовим угодам, зустрічна торгівля, яка охоплює взаємообумовлеиі експортні операції.

Відкритий сектор товарного ринку - це сукупність сег­ментів, для яких характерні операції комерційного характеру. До основних сегментів відкритого сектора можна віднести короткострокові угоди, що укладаються на період до 1-1,5 років, оптову і роздрібну торгівлю й операції на вільному ринку, на якому відсутні обмеження вільної конкуренції. «Вільний ринок» представлений біржовою торгівлею: ринком «спот», на якому реалізується наявний товар з негайним відвантаженням.

Проміжне положення між закритим і відкритим секторами займають довгострокові комерційні угода. Ця форма товаро­обміну обумовлена практикою стійких торгових зв'язків (від 2 до 25 років) і доповнюється формами преференційних еко­номічних угод, тобто це торгівля на основі довгострокових комерційних контактів.

Біржові контракти з реальними активами (товарами, фінансовими інструментами) в свою чергу поділяються на дві групи:

1) контракти на купівлю-продаж реальних активів з негайною поставкою,які у зарубіжній практиці називаються спотовими (spot) або касовими (cash), передбачають виконання укладених у біржовій залі під час біржової сесії у найкоротші терміни, тобто негайно.

2) контракти на купівлю-продаж реальних активів з поставкою у строки,вказані у контракті за цінами, погодженими в момент укладання угоди. Ці контракти прийнято називати форвардами (forward).

Форвардний контракт – це угода, за якою продавець поставляє конкретний актив покупцеві на обумовлену дату у майбутньому.

Товарна біржа реального товару у найвищій своїй формі характеризується такими рисами:

􀂃торгівля відбувається без пред’явлення товару, за біржовими контрактами;

􀂃біржові товари масові, однорідні, стандартизовані, взаємозамінні;

􀂃біржова ціна визначається під час біржових торгів через постійну реєстрацію та наступну публікацію у засобах масової інформації;

􀂃біржові угоди можуть проводитися як з метою купівлі-продажу товарів, так і з спекулятивними цілями;

􀂃торгівля проводиться за Правилами біржової торгівлі, виконання яких є обов’язковим для продавців та покупців.

Сучасні біржі реальних товарів дозволяють доставляти товар лише у ті місця, де виконуються всі вимоги біржі щодо зберігання. Це можуть бути склади, елеватори, сховища, холодильники, банки, депозитарії, які мають спеціальні угоди з біржею і виконують всі її приписи. Вони, як правило, знаходяться недалеко від біржі, але й можуть розташовуватися за межами країни, де розміщена біржа. На деяких біржах передбачається поставка, наприклад, цукру не зі складу, а на умовах, визначених міжнародними правилами “Інкотермс–2000”.

Склади приймають товар на відповідальне зберігання, видаючи складські розписки – варранти, – що вільно обертаються. Варрант є товаророзпорядчим документом.

Обговоримо традиційну процедуру укладання спотового контракту на біржі. Продавець, який вперше звертається через біржового брокера з пропозицією щодо продажу партії товару, повинен привести свій товар на біржову експертизу якісних параметрів, скомплектувати партію, кратну біржовим лотам. Доставити партію на сертифікований біржею склад, отримати варрант та передати його брокеру для пред’явлення на біржу. Брокер на основі варранту заявляє товар до продажу на наступні торги. Якщо товар продається, то брокер віддає варрант своєму контрагенту – брокерові покупця, який отримує його взамін на банківський чек.

Така процедура повністю виключає невиконання укладених у біржовій залі угод як для продавця так і для покупця.

Спотові угоди є базовими угодами для ринку активів, вони визначають рівноважну ринкову ціну або курс на сьогодні. Однак для учасників ринку такої інформації недостатньо. Спотова ціна змінюється впродовж біржового дня, не кажучи уже про тижні, місяці, квартали, роки тощо.

Для виробників та споживачів товарів, банків та їх клієнтів, експортерів та імпортерів важливо знати, якими будуть спотові ціни у майбутньому, коли вони будуть продавати або купувати товар, надавати кредит, проводити зовнішньоекономічну діяльність. Саме така потреба і призвела до появи форвардних угод. Вважається, що перша форвардна угода була укладена на рисовій біржі “Доджима” у 1730 р. і отримала назву “завчасна контрактація”.