Тема 4

Тема 4. Регіоналізація як мегатенденція розвитку світового господарства

План лекції

1. Просторова структура світового господарства на початку ХХІ століття.

2. Таксони глобального соціально-економічного простору.

3. Чинники та ефекти регіоналізації світогосподарського простору.

4. Загальний огляд світових субрегіональних торговельно-економічних утворень.

Література

Основна література: 11, 12, 15, 18

Додаткова література: 4, 28, 39, 40

 Мінілексикон: регіон, регіоналізація, просторова структура світового господарства, регіоналізація світогосподарського простору, світові центри, протекціонізм, «новий регіоналізм», субрегіони.

 1. Просторова структура світового господарства на початку ХХІ століття

Просторова структура світового господарства (ПССГ) – сукупність взаємодіючих, якісно різнорідних просторових економічних утворень (компонентів), які мають певне взаємне розташування і виконують ті чи інші функції у світовій економіці.

Компоненти ПССГ:

1. Національні господарства

2. Наднаціональні господарські угрупування (регіони).

Регіон (у міжнародній економіці) – група країн, що має спільне географічне положення, подібні природні умови, подібні спеціалізацію та рівень розвитку виробничої і невиробничої сфер.

Регіон (у регіональній економіці) – сукупність адміністративно-господарських одиниць країни, які мають спільне географічне положення, подібну спеціалізацію, глибокі технологічні зв’язки та спільну інфраструктуру.

Регіоналізація світогосподарського простору – це об’єктивний процес формування і функціонування наддержавних регіональних господарських і торгово-економічних угрупувань, організацій, об’єднань, блоків тощо на різних територіальних рівнях – від 2-3 країн до загальноконтинентальних і міжконтинентальних трансокеанських.

Ознаки «нового регіоналізму» кін.ХХ ст. – поч. ХХІ ст.

за Б.Хеттне

Старий регіоналізм	Новий регіоналізм
Існував в умовах біполярності	Розвивається як сучасна версія багатополярності
Формувався в значній мірі «зверху», під контролем двох конкуруючих держав	Формується «знизу», тобто процес сучасної регіоналізації містить елемент спонтанності і автономії його акторів
Носив протекціоністський характер	Прагне до реалізації ідей «відкритого регіоналізму», спів розмірного з економічною взаємозалежністю
Як правило, чітко орієнтувався на вирішення або економічних проблем, або проблем безпеки	Більш багатомірний, оскільки включає в себе торгово-фінансовий, екологічний, соціально-політичний і інші виміри
Включав в себе виключно відносини між суверенними державами	Передбачає участь недержавних і субнаціональних акторів

Ієрархічна модель світу

Регіон

Країна

Інтеррегіони

Світові регіони

Регіональні союзи

Світове господарство

Рівні регіоналізації світового господарства

Мегарегіональний (напр., Трансатлантичний, Транстихоокеанський)

 2. Таксони глобального соціально-економічного простору

	Приклади застосування
	Географічний підхід	Інтеграцій-ний підхід
Мегарегіо-ни	Північна Америка, Африка, Європа, Азія	Світове госпо-дарство в ціло-му чи основні його складові
Мегарегіо-ни	Західна Європа, Південна Європа, Східна Європа, Центральна Євро-па, Централна Америка	ЄС, НАФТА та інші
Макроре-гіони	Україна, Франція, країни Балтії	Господарсь-кий комплекс країни
Мезорегі-они	Економічні регіони України (Донбас, Поділля, Карпатський тощо)	Територіально-виробничі об’єднання
Мікрорегіони	Західний Донбас, Чернігівське Полісся	Мікрорегіона-льні об’єднання
Локальні регіональні утворення	м. Київ, м. Чернігів ...	Комбінати, об’єднання тощо

Рис. Теоретична модель регіоналізації світу

Глобальна модель розширення

Інтеграційні

трансрегіональні конкурентні блоки

Глобальна периферія

Конвергентна модель розвитку

Дивергентна модель розвитку

Потенційні аплікати

Країни, що не приєд-нуються

ЄС

НАФТА

АСЕАН

…

Неперспективні апліканти

Модель розширення регіональних інтеграційних блоків

Реінтеграційна модель

ГУАМ

СНД

ЄЕП

Рис. Таксономічна структура інтеграційних моделей світу ХХІ ст.

 3. Чинники та ефекти регіоналізації світогосподарського простору

Фактори регіональної економічної диференціації

• Спільне географічне середовище

• Територіальна єдність

• Відносна природно-кліматична однорідність

• Подібна спеціалізація

• Спільна виробнича і соціальна інфраструктури

• Наявність стійких економічних внутрішніх зв’язків

• Формування спільних інтересів територіально-адміністративних одиниць у проведенні єдиної регіональної політики

• Відносна демографічна єдність

• Якість людського капіталу.

Теорія нульового регіонального зростання

Теорія класичного регіонального зростання

Теорія ненульової регіональної політики

Перерозподіл попиту

Мобільні фактори виробництва

Процеси ендогенного зростання

Стимулювання міграції фірм

Міграції робітників та капіталу

Заохочення локальних підприємств

Соціальні мотиви

Економічні мотиви

Економічний ефект у регіоні – корисний результат економічної діяльності в регіоні, який вимірюється найчастіше як різниця між грошовим доходом від діяльності в регіоні та грошовими витратами на її здійснення.

 4. Загальний огляд світових субрегіональних торговельно-економічних утворень

Торгово-економічні блоки світового господарства

І. Європейсько-Західноазіатсько-Африканський: знаходиться в стані постійної трансформації, “пошуку” оптимальних компонентів тощо. Макрорегіональні одиниці мають різну конфігурацію. Один з варіантів макрорегіонів: Західно- й Центрально-європейський (а в ньому свої макрорегіони ЄС-27 і ЄЄР-29), СНД, Західноазіатський (країни Близького і Середнього Сходу) і Африканський. Інша конфігурація: Європейсько-Російський, Західно-й Центральноазіатський, Африканський. На регіональному рівні в Європейсько-Західно-азіатсько-Африканському блоці існує ряд господарських і торгово-економічних угруповань та об’єднань.

ІІ. Азіатсько-Тихоокеанський: найбільш сформованим є Східноазіатський макрорегіон, який базується на регіональній Асоціації держав Південно-східної Азії (АСЕАН) і таких “китах” світової економіки й торгівлі як Японія, Китай, Республіка Корея, Тайвань, САР Сянган. Керівниками незалежних держав даного макрорегіону прийняте рішення про поетапне створення своєрідного “Спільного ринку” східноазіатських країн. Крім цього, в даному блоці виділяються Південно-Тихоокеанський макрорегіон („на чолі” з Австралією) і регіональне об’єднання СААРК – Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії. Залученню Південноазіатського регіону до азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва мав би сприяти “План Коломбо” як спеціально створена координаційна організація країн Південної та Південно-Східної Азії.

ІІІ. Всеамериканський: складається з двох макрорегіонів – добре сформованого Північноамериканського (НАФТА) і Південноамериканського, який постійно шукає шляхи для формування загальноконтинентальної зони вільної торгівлі.

? Контрольні запитання

1. Що розуміють під поняттям „регіоналізація світогосподарського простору”?

2. Перерахуйте ознаки «нового регіоналізму» кін.ХХ ст. – поч. ХХІ ст. за Б.Хеттне.

3. Які можна виділити рівні регіоналізації світового господарства?

4. Які Ви знаєте фактори регіональної економічної диференціації?

5. Охарактеризуйте три торгово-економічні блоки світового господарства.