- •Розділ 1. Політика і наука про політику
- •1. Політологія як наука.
- •2. Предмет, об’єкт, методи і функції політології.
- •3. Політика як суспільне явище.
- •1. Політологія як наука.
- •2. Предмет, об’єкт, методи і функції політології.
- •3. Політика – як суспільне явище.
- •Особливості та основні етапи політичних вчень
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 2. Політична влада.
- •1. Сутність та природа влади. Основні концепції політичної влади.
- •2. Організація владних відносин у державі. Джерела та ресурси політичної влади.
- •3. Форми та види політичної влади.
- •4. Легітимність політичної влади та її типи.
- •Влада як явище
- •Ознаки та джерела політичної влади
- •Ресурси політичної влади
- •Типи державного правління за Арістотелем
- •Типологія політичної влади
- •Легітимність політичної влади та її види
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 3. Політична система суспільства
- •1. Політична система суспільства: сутність та основні риси.
- •Політична система суспільства
- •2. Структура та функції політичної системи.
- •3. Типологія політичних систем.
- •4. Становлення та розвиток політичної системи України.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Політичний процес: сутність та різновиди.
- •2. Політична діяльність: рівні, напрями, форми.
- •3. Ефективність політичного функціонування.
- •4. Політичні технології: поняття та класифікація.
- •5. Політичні рішення: сутність, технології прийняття та впровадження.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Процес політичної соціалізації.
- •Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •Причини та види політичної бездіяльності.
- •1. Процес політичної соціалізації.
- •2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •3. Причини та види політичної бездіяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 6. Політичні еліти та політичне лідерство
- •1. Політичні еліти: поняття, теорії, типологія.
- •2. Природа політичного лідерства.
- •3. Типологія та функції політичного лідера.
- •За ставленням до політичної системи:
- •4. Механізми політичного лідерства.
- •Системи рекрутування політичих лідерів
- •Типологія політичних еліт
- •Класифікація політичного лідерства
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 7. Політична свідомість
- •Сутність політичної свідомості та фактори її формування.
- •Структура та функції політичної свідомості.
- •Рівні та типи політичної свідомості.
- •1. Сутність політичної свідомості та фактори її формування.
- •2. Структура та функції політичної свідомості.
- •3. Рівні та типи політичної свідомості.
- •Сутність, зміст та специфіка політичної системи
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 8. Політична культура суспільства.
- •1. Основні підходи до визначення змісту політичної культури суспільства.
- •2. Структура та функції політичної культури.
- •3. Рівні та типи політичної культури.
- •4. Політична культура України.
- •Функції політичної культури
- •Рівні політичної культури
- •Структура політичної культури
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Суб’єкти політики: поняття, типологія, функції.
- •2. Форми політичної взаємодії суб’єктів політики.
- •1. Суб’єкти політики: поняття, типологія, функції.
- •2. Форми політичної взаємодії суб’єктів політики.
- •Поняття суб’єкта і об’єкта політики
- •Функції політичного конфлікту
- •Розділ 10. Політичні партії: сутність, типологія, функції.
- •Сутність, передумови виникнення та ознаки політичних партій.
- •Функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •1. Сутність, передумови виникнення та ознаки політичних партій
- •2. Функції політичних партій.
- •3. Типологія політичних партій.
- •Типологія політичних партій
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 11. Сутність і різновиди партійних систем.
- •Поняття та типологія партійних систем.
- •Зародження, розвиток та особливості партійної системи України.
- •1. Поняття та типологія партійних систем
- •2. Зародження, розвиток та особливості партійної системи України
- •Типологія партійних систем
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 12. Виборчий процес і виборчі системи
- •1. Вибори як елемент демократії.
- •2. Типологія виборів.
- •За територіальною ознакою:
- •За часом проведення:
- •За об’єктом обрання:
- •За правовими наслідками:
- •3. Виборчий процес: поняття і стадії.
- •4. Демократичні принципи виборів.
- •5. Виборчі системи: суть, різновиди, переваги та недоліки.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 13. Держава як основний елемент політичної системи.
- •1. Суть та ознаки держави.
- •2. Теорії походження держави.
- •Основні теорії походження держави
- •3. Функції держави.
- •4. Структура, різновиди та парадигми держави.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 14. Правова держава та громадянське суспільство
- •Поняття та основні принципи правової держави.
- •Громадянське суспільство: сутність, функції та структури.
- •1. Поняття та основні засади правової держави.
- •2. Громадянське суспільство: сутність, функції та суб’єкти.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 15. Форма держави
- •1. Форма держави: поняття та складові елементи.
- •2. Форма державного правління.
- •2.1. Монархічна форма правління.
- •2.2. Республіка як форма правління.
- •3. Державно-територіальний устрій.
- •Форма держави та її складові
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 16. Демократія та демократичні політичні режими.
- •1. Поняття про демократію. Античне і сучасне розуміння демократії.
- •2. Політичні принципи демократії.
- •3. Концепції демократії.
- •4. Основні ознаки демократичного політичного режиму.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 17. Недемократичні політичні режими
- •1. Тоталітаризм – політичний феномен хх століття.
- •2.Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його форм.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 18. Система державного правління в україні.
- •1. Процес становлення української незалежної держави.
- •2. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні.
- •2.1. Структура та повноваження Верховної Ради.
- •2.2. Конституційний статус Президента України.
- •2.3. Кабінет Міністрів: процедура формування та повноваження.
- •2.4. Судова влада.
- •3. Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Розділ 19. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини
- •1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.
- •2. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання.
- •4. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Питання для самоконтролю
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Розділ 20. Історія політичної думки україни
- •1. Політична думка Київської Русі.
- •2. Українська політична думка XVI – початку XVII ст.
- •3. Політичні ідеї періоду козацько-гетьманської держави.
- •4. Політична думка України хіх – початку хх ст.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Словник термінів
3. Політика – як суспільне явище.
Щоб вивчати сферу політики, треба насамперед виокремити політичні відносини із взаємовідносин суспільства. Суспільство можна розглядати як своєрідну систему, що складається із взаємопов'язаних, але все ж самостійних підсистем. Такими підсистемами є сфери суспільного життя: виробнича (господарсько-економічна), соціальна, духовна, політична та сфера родинного життя. Їх розмежування у рамках наукового аналізу має до певної міри умовний характер, але є необхідним для більш детальне вивчення кожної з них.
Названі підсистеми характеризуються певною структурою, функціями, цінностями, нормами, дійовими особами (суб'єктами) і т.д. Виробнича (господарсько-економічна) підсистема забезпечує матеріальну основу життя суспільства. Соціальна і духовна підсистеми сприяють формуванню і відтворенню людини як повноправного члена суспільства, є сферою функціонування різних соціальних інститутів, у рамках яких відбуваються ці процеси. Політична підсистема створює сприятливі умови для функціонування усіх ланок суспільної системи, для повноцінного самовияву і самореалізації суспільних об'єктів, узгоджує їхні інтереси, регулює взаємовідносини. Політика – це своєрідний компонент у системі суспільних зв'язків, що служать засобом регулювання економічних, соціальних і духовних відносин за допомогою державної влади. Це та ділянка суспільного життя, в якій формуються і з якої виходять головні імпульси управління соціальним організмом. Її призначення полягає у тому, щоб орієнтувати життя суспільства і його розвиток у певному напрямі, забезпечувати стабільне й ефективне функціонування усіх його підсистем, зосереджувати зусилля людей на досягненні загальних (спільних) цілей.
Політика співвідноситься з іншими суспільними системами – економікою, правом, мораллю і релігією. Співвідношення політики й економіки зводиться до того, що закони економічного розвитку визначають зміст і соціальний вектор політики через економічні інтереси соціальних груп, зміну структури виробництва і споживання, технологічні інновації, а політика, якщо вона враховує об'єктивні економічні закони, може забезпечити стабільність й ефективність економічної системи. Що стосується співвідношення політики і моралі, то треба зазначити що «моральність» політики залежить від: ефективності соціального контролю над владними структурами; умов політичної конкуренції; рівня політичної культури в суспільстві. Взаємодія політики і права зводиться до того, що цивілізована політика здатна забезпечити ефективність правового регулювання, з одного боку, а з іншого – політика може плідно впливати на суспільні процеси лише в рамках сучасної цивілізованої правової системи. Зіставляючи релігію й політику, треба зазначити, що використання церкви у політичних цілях, а також втручання церкви у державні справи недопустиме з точки зору демократичного розвитку суспільства. Держава покликана забезпечити правові гарантії свободи людини, безпеки нації, а церква – умови для внутрішньої свободи людини, морального відродження народу.
Термін політика походить від грецького слова polis (місто-держава), polites (громадянин), politico (державний діяч), і вперше був введений античним мислителем Аристотелем.
Протягом історичного розвитку політичної думки сформувалось декілька підходів до визначення політики:
1. Комунікативний, що розглядає політику як засіб спілкування, задоволення власних інтересів, розроблення спільних правил поведінки, визначення цілей та мети спільноти. Він спрямований на взаєморозуміння та співпрацю між громадянами.
2. Директивний – стверджує, що політика є постійним змаганням одних за панування над іншими і мистецтвом володарювання. Політика – це завжди конфлікт, боротьба, в якій ті, що отримують владу, забезпечують собі контроль над суспільством. Директивний підхід передбачає, що більшість людей, які беруть участь у політиці, прагнуть влади, а політика є постійним змаганням, що має на меті панування над іншими людьми.
3. Функціональний – розглядає політику як розподіл обов'язків і повноважень в суспільстві за умови їх узгодження, що забезпечує ефективність держави і цілісність політичної системи.
Існування різноманітних підходів до розуміння політики зумовило те, що політику розглядають як багатовимірну, багатоаспектну структуру. Серед аспектів політики виділяють:
1. Інституціональний аспект, який проявляється через конституцію, правовий порядок, політичні традиції. Домінантними в цьому вимірі є інститути влади. Під політикою розуміють усі відносини з приводу суспільної влади. Уряди, парламенти, суди, комітети та відомства, школи та корпорації – інститути, пов'язані з існуванням певного конституційного, правового порядку. Політичне волевиявлення також реалізуються через вибори, право на свободу думки, діяльність політичних партій і спілок.
2. Нормативний аспект, за якого домінантними є цілі, завдання і об'єкти політики, формування яких залежить від різноманітних інтересів, що існують у суспільстві.
3. Процесуальний аспект – виокремлює політику з різноманітних видів управлінської діяльності. Політикою є не стільки функціонування державного апарату як такого, скільки розв'язання ним конкретних суспільних проблем. Процес прийняття рішень є основою цього аспекту політики.
Політика – це багатовимірна суспільна практика, що в першу чергу пов'язана з феноменом влади: боротьбою за її здобуття чи за вплив на неї, функціонуванням владних інституцій, регулюванням за їх допомогою суспільних відносин і розв'язання найрізноманітніших проблем, що виникають у суспільстві, за допомогою владних рішень.
Отже, політика — це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади. Суттю цієї діяльності є прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства загалом.
Метою політики є забезпечення панування одних соціальних груп над іншими (як це має місце в примітивних суспільствах) або узгодження соціальних інтересів, створення механізму реалізації спільної волі і спільного інтересу.
Засобами політики є сила, право і мораль, які повинні розумно поєднуватися. В іншому випадку вони не виражатимуть інтегрованого суспільного інтересу.
Таблиця 1.1.