Поняття суб’єкта і об’єкта політики
Схема 9.1.
Соціальні спільноти-суб’єкти
Схема 9.2.
Суб’єкт політики
Схема 9.3.
О
б’єкт
політики
Схема 9.4.
Передумови та мотиви діяльності суб’єктів у політичному житті
Схема 9.5.
Функції політичного конфлікту
Питання для самоконтролю
Дайте визначення «суб’єкта політики».
Назвіть критерії, які використовують для поділу суб’єктів політики на первинні, вторинні та безпосередні.
Охарактеризуйте вплив прихованих суб’єктів політики на суспільно-політичне життя держави.
Розкрийте зміст поняття «форми взаємодії суб’єктів політики».
Які типи політичних конфліктів виділяють?
Назвіть стадії розв’язання політичних конфліктів.
Основна література
Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К.: МАУП, 2001. – 384 с.
Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч.посіб. 7-ме вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 415 с.
Політологія / За ред. М.Гетьманчука. – Львів: Вид-во НУ „ЛП”, 2005. – 360 с.
Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 584 с. Шляхтун П.П. Політологія. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.
Холод В.В. Політологія: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і допов. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 480 с.
Юрій М.Ф. Основи політології: Навч.посібник. – К.: Кондор, 2005. – 340 с.
Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
Додаткова література
Гірник А., Бобро А. Конфлікти. Структура, ескалація, залагодження. – К.: основи, 2003.
Розділ 10. Політичні партії: сутність, типологія, функції.
Сутність, передумови виникнення та ознаки політичних партій.
Функції політичних партій.
Типологія політичних партій.
1. Сутність, передумови виникнення та ознаки політичних партій
Одним із найважливіших політичних інститутів є політичні партії. Вони виконують специфічну роль у взаєминах суспільства і держави, є стійким каналом зв’язку між громадянським суспільством і владними інститутами. Боротьба політичних партій і свобода виборів – вагомі засади демократичного суспільства. Саме багатопартійність дає можливість індивідам і суспільним групам, до яких вони належать, усвідомити й виразити свої інтереси та домагатися їх реалізації на державному рівні.
Феномен політичної партії досліджували Г.Бюрдо, К.фон Бойме, М.Дюверже, Дж.Лапаламбара, Дж.Сарторі та інші. Нині серед політологів немає одностайності щодо визначення поняття „політична партія”. До політичного лексикону слово „партія” увійшло ще з часів Стародавнього Риму (від лат. pars – частина, група, відділ) і означає частину більшої спільності або цілісності.
Політичні партій пройшли тривалий шлях формування і розвитку. Перші політичні угрупування партійного типу (протопартії) з’явились у найбільш розвинених країнах Європи й Америки в період утвердження капіталізму і формування інститутів представницької демократії (кінець XVII – перша половина ХІХ ст.). Соціальною передумовою їх появи було протистояння інтересів земельної аристократії та торгово-промислових кіл, боротьба станових угрупувань, які виражали інтереси різних груп пануючого класу і боролись між собою за володіння державною владою або за вплив на неї. Політичною передумовою формування багатопартійності було утвердження конституційних режимів, представницьких органів влади, встановлення стосунків між громадянами і владними інституціями на засадах правової держави. Утвердження конституційних режимів у другій половині ХІХ ст. супроводжувалися виходом на політичну арену робітничого класу та інших менш забезпечених верств населення. Введення загального виборчого права дало змогу залучити до участі в політиці широкі верстви населення, поклало початок формуванню сучасних масових політичних партій. Першою масовою партією вважалося Ліберальне товариство реєстрації виборців в Англії, засноване в 1861 р., а в 1863 р. виникла перша масова робітнича партія – Всезагальна німецька робітнича спілка (сьогодні Соціал-демократична партія Німеччини). Вже до кінця ХІХ ст. масові партії виникли в Англії (ліберали й консерватори), а також на Заході континентальної частини Європи (соціал-демократи).
Політичну партію можна трактувати як політичну та юридичну одиницю, яка прагне здобути владу. Останнє твердження вказує на принципову відмінність сучасної політичної партії від усіх інших форм громадсько-політичних об’єднань громадян, оскільки мета партії – влада, яка дає можливість реалізувати партійну програму.
Структуру політичної партії складають такі елементи: 1)партійне ядро (партійні лідери, активісти); 2) рядові члени партії; 3) прибічники партії.
Американський політолог Ж.Лапаломбара виділяє чотири ознаки політичних партій: 1) будь-яка партія є носієм ідеології або відображує конкретну орієнтацію, бачення світу й людини; 2) це відносно тривале в часі об’єднання людей; 3) кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу – від голосування за неї до активного членства; 4) мета партії – завоювання та здійснення влади.
В широкому розумінні політична партія є найпоширенішою формою організованої участі громадян у політиці, відносно стабільною суспільною організацією, яка: 1) виражає інтереси та і формулює політичні пріоритети певних суспільних груп; 2) змагається за здобуття влади або за вплив на неї; 3) сприяє встановленню каналів зв’язку між державою і громадянами; 4) виробляє власну ідеологію або заявляє про свою прихильність до однієї з уже існуючих ідеологій, узгоджуючи з нею свої політичні вимоги. Отже, політична партія – форма організованої участі громадян у політиці, що виражає інтереси певних соціальних груп, спирається на ідеологію і ставить за мету здобуття, реалізацію та утримання влади або здійснення впливу на неї.