5. Відмінність системного підходу від механістичного

У науці існує два підходи до дослідження систем: механістичний підхід - у рамках якого стверджується, що всі властивості системи можуть бути виведені із суми властивостей її елементів; системний підхід - у рамках якого стверджується, що принципово неможливо дослідити властивості системи як цілого, виходячи з дослідження її елементів і зв'язків.

Головна відмінність системного підходу від механістичного полягає в тому, що в разі застосування системного підходу дослідник орієнтується на встановлення і дослідження емерджентної властивості системи, яка не може бути виведена з суми властивостей її елементів і зв'язків, оскільки емерджентна властивість належить системі в цілому.

При механістичному підході світ розглядається як і її гігантський механізм, а окремі об'єкти і процеси - як деталі цього механізму, які є закритими системами, що перебувають у стійкому, рівноважному стані. Таких систем у світі мало, більшість систем відкриті як, наприклад, біологічні чи соціальні, тому будь-які спроби вивчати їх у межах механістичного підходу приречені.

Приклади

Приклад 1.

Залізничний вузол має у своєму складі вантажну станцію, яка обслуговує великий нафтопереробний завод. На цьому заводі опанували випуск нової унікальної речовини і почали швидкими темпами розвивати виробництво, але в проекті цього розвитку не приділили достатньої уваги під'їзним шляхам. Коли виробництво, яке має неперервний характер, було запущене, виявилось, що наповнення цим продуктом цистерн потребує у два рази більше часу, ніж було передбачено в проекті. У результаті продукт не встигали вивозити, ним заповнили всі ємності. А оскільки процес виробництва неперервний, то готовий продукт почали повертати в нафту, щоб потім його з великими труднощами одержувати назад. Це яскравий приклад повного ігнорування системного підходу.

Приклад 2.

У 1948 р. швейцарський хімік Пауль Мюллер одержав Нобелівську премію за синтезований ним препарат (ДЦТ), який, як здавалось тоді, рятував від усіх шкідників сільськогосподарських рослин. Скоро стали проявлятись сумні наслідки застосування ДЦТ, який через надзвичайну отруйність і велику небезпеку для людини заборонили. ДЦТ виявили в організмах антарктичних пінгвінів, хоча ніхто ніколи його туди не завозив. Виявилось, що створена речовина здатна мігрувати, не розпадається і накопичується в рослинах І живих організмах. Аналогічні явища виникають у разі використання отрутохімікатів у сільському господарстві.

Приклад 3.

Виникнення великих комплексів завжди пов'язане з впливом на природу, а економічні наслідки цього не завжди можна передбачити. Наприклад, Київське море. У свій час його не обвалували, хоча це було передбачено проектом. Оскільки це потребувало значних витрат, то вирішили "зекономити". У результаті одержали: затоплені землі і луuи, водосховище стало мілководним, дуже прогрівається, затоплені рештки рослинності зацвіли, з'явились велика кількість синьо-зелених водоростей, які отруюють воду, море стало непридатним для купання і відпочинку, незібрані врожаї вже багато перевищили невитрачені вчасно мільйони. А тепер обваловувати набагато дорожче - попередньо треба осушувати. Отже, повну вартість великого комплексу треба визначати не тільки прямими витратами на його створення, але й неминучими екологічними втратами.