3. Системний аналіз
На сучасному етапі розвитку системний аналіз (СА) не є строго науковим методом, оскільки не для всіх його етапів існує формальний апарат, деякі етапи і задачі виконуються на змістовному рівні на ґрунті логіки, здорового глузду, інженерного досвіду і навіть інтуїції.
Однією з основних задач СА є формування системи для розв'язання проблеми. До складу системи мають увійти всі елементи, які суттєво впливають на кінцевий результат. З позиції СА системою може вважатися все те, що розв'язує проблему.
Сферою переважного використання СА є проблеми, які допускають формалізацію лише частини явища. При цьому зберігається значна частка якісного описання з неявно вираженими взаємозв'язками елементів.
Системний аналіз - це комплекс процедур і методів, які забезпечують реалізацію системного підходу. Він в основному направлений на розроблення конкретних рекомендацій щодо підготовки і прийняття рішень у разі вирішення проблем, які виникають під час створення і функціонування систем. У цьому його відмінність від багатьох наук, що відкривають і формулюють об’єктивні закони.
Проблема (від грец. problema - перешкода, труднощі, задача) - це складне теоретичне чи практичне питання, що вимагає вирішення, або ситуація, що характеризується недостатністю засобів для досягнення певної мети.
Наукова творчість та практична діяльність неминуче пов'язані з постановкою та вирішенням проблем. Цей процес виглядає як ряд послідовних, взаємозалежних кроків, що ведуть у кінцевому підсумку до зменшення невизначеності в знаннях і діяльності людини. Виникнення проблеми визначається попереднім знанням, панівними суспільними цінностями та соціальними потребами людей.
Системний аналіз займається не стільки вивченням якогось об’єкта, скільки дослідженням пов'язаної з ним проблемної ситуації, тобто забезпеченням ефективної взаємодії з цим об'єктом наскільки цього вимагають потреби практики при заданих цілях.
В об’єктах СА суттєву роль грають люди як активний елемент системи. Їх індивідуальна та колективна поведінка визначає багато суттєвих аспектів поведінки системи загалом. На характер проблемної ситуації значною мірою впливає її суб'єктивне сприйняття тими, від чиєї поведінки вона залежить. Тому особливе значення в СА мас принцип узгодження зовнішнього погляду на проблемну ситуацію дослідника і „замовника" із внутрішнім поглядом активного елемента системи.
Системний аналіз має справу з великими системами, цілісність забезпечується цілеспрямованою діяльністю людини. До них належать великі технічні системи, соціально-економічні й організаційні системи.
Системний аналіз вивчає такі складні об'єкти, що для їх опису необхідно залучати поняття, які вивчаються в різних традиційних наукових дисциплінах, і тому потребує узгодження різних професійних мов. Крім того, традиційні наукові дисципліни зазвичай вивчають різні аспекти поведінки досліджуваної системи в особливих умовах, які виключають її зв'язки з явищами, що вивчаються іншими науками. У разі системного підходу до дослідження об'єктів така ізоляція неможлива. Складною виявляється також проблема інтерпретації результатів ізольованих досліджень в умовах системного підходу, оскільки спостерігається системний ефект, коли сукупність фактів, об'єднаних у систему, призводить до появи нової якості, що не витікає безпосередньо з простого об'єднання цих фактів.
Системний аналіз - це сукупність методів і засобів розв'язання різних проблем, які виникають в усіх сферах цілеспрямованої діяльності суспільства, на основі системного підходу. При цьому використовуються наявні методи їх розв'язання, розроблені в рамках інших наук. Системний аналіз відіграє роль каркаса, який об'єднує всі необхідні методи, знання і дії для вирішення проблеми.
Методика СА розробляється для того, щоб організувати процес прийняття рішень у складних проблемних ситуаціях. При цьому виділяються етапи прийняття рішень і пропонуються підходи до їх виконання.
Системний аналіз використовує методи різних наук, за допомогою яких можна вирішити ту чи іншу проблему, тобто, у СА не має значення, методи якої науки використовувати, важливо лише, щоб вони були достатньо ефективними для розв'язання конкретної задачі. Одна з основних задач СА - це вибір і розподіл за проблемами різного класу найбільш ефективних методів, використання яких дозволяє вирішити проблему. У СА, що містить досить складні, трудомісткі і великі за обсягом етапи дослідження проблем, використовується багато різноманітних методів для розв'язання різних задач. І не завжди та чи інша задача, що лежить на шляху вирішення проблеми, забезпечена необхідними методами її розв'язання або застосовувані методи достатньо надійні. Однією з особливостей СА є виявлення недостатності чи недосконалості наявних методів вирішення актуальних проблем і направлення зусиль відповідних наук на вдосконалення існуючих чи розроблення нових методів. Системний аналіз упорядковує вже досягнуте і виявляє недостатнє для розв'язання проблем, а не розробляє свої особливі методи.
Основна особливість методик СА полягає в поєднанні в них формальних методів і неформалізованого (експертного) знання. Це допомагає знайти нові шляхи розв'язання проблеми, які не містяться у формальній моделі.
Основне досягнення СА полягає в тому, що вперше на рівні спеціального наукового знання визнається важлива роль суб'єктивних складових у задачах управління та розробляються наукові методи розв'язання задач з урахуванням цих складових.
Знаходження рішень передбачає поєднання формальних і неформальних методів, тому для розв'язання одних і тих самих проблем можуть бути запропоновані різні методи і одержані різні результати. Для дослідження систем, склад елементів і взаємозв'язків у яких виявлено лише частково, а також у ситуаціях, що характеризуються наявністю фактора невизначеності, частіше використовують якісні методи прийняття рішень. До якісних методів вдаються, коли закономірності систем неможливо описати математичними методами.
Прийняття рішень завжди вимагає наявності інформації, яку здебільшого одержують з даних бухгалтерського і статистичного обліку та спеціальних досліджень. Проте часто інформації не вистачає і її доводиться одержувати від експертів. Експертна оцінка не є частинним значенням оцінюваного параметра, а колективним поглядом на цей параметр.
Отже, під час визначення поняття „системний аналіз" треба підкреслити таке: 1) застосовується для вирішення таких проблем, які не можуть бути поставлені і розв'язані окремими методами математики, тобто проблем із невизначеністю ситуації прийняття рішення;
2) використовує не тільки формальні методи, але й методи якісного аналізу („формалізований здоровий глузд"), тобто методи, які ґрунтуються на інтуїції і досвіді фахівців (осіб, що приймають рішення);
об'єднує різні методи за допомогою єдиної методики;
дає можливість об'єднати знання, думки та інтуїцію фахівців різних галузей знань і зобов'язує їх до певної дисципліни мислення;
основну увагу приділяє цілям і цілеутворенню;
визначає місце і значення невизначеності в прийнятті рішень та створює для цього спеціальний апарат;
методи і результати, одержані із застосуванням СА, ґрунтуються на понятті системи чи навіть цілеспрямованої системи;
поділяє процес прийняття рішення на етапи і підетапи, розробляє методи поділу системи на підсистеми, цілі на підцілі, „великі" невизначеності на „дрібніші", які краще піддаються дослідженню;
формує альтернативні варіанти вирішення проблеми, виявляє масштаби невизначеності кожного варіанта і зіставляє варіанти за їх ефективністю.
Системний аналіз дає можливість:
виявити і чітко сформулювати кінцеві цілі, розглянути проблему як єдине ціле і виявити всі наслідки і взаємозв'язки кожного часткового рішення;
узгодити цілі підсистем із загальною метою системи;
виявити і проаналізувати можливі альтернативні шляхи досягнення мети і вибрати з них найбільш ефективний.