Приклади розв’язання задач Тема №4

Приклад 1. Щоб зробити одиницю товару, одна група товаровиробників витрачає 4 години, друга — 2,5 години, третя — 3 години. Потрібно визначити суспільно-необхідний час виробництва товару, якщо відомо, що перша група виготовила 20 од., друга — 12 од., третя — 8 одиниць товару. Проаналізувати яким є економічний стан кожного виробника.

Як зміниться суспільно необхідний робочий час та економічний стан підприємств, якщо на першому підприємстві удвічі зросте продуктивність праці, а на третьому – інтенсивність праці.

Результати розрахунків подати у табличній формі.

Розв’язок

Суспільно необхідний час виробництва товару — це час, що витрачає на одиницю товару найбільша група товаровиробників, які працюють при середніх, нормальних умовах виробництва (середнього рівня вмілості та професійної підготовки робітників, середньої продуктивності та інтенсивності праці). Визначимо його як середньозважений час, записавши умову і розв'язок в таблицю.

СНРЧ , де

ІРЧ _1, ІРЧ₂, ІРЧ _n ─ витрати на виробництво товару відповідно першого, другого та n-го виробників;

Q _1, Q₂, Q_{n ─} обсяги виробництва відповідно першого, другого і n-го виробників.

За допомогою даної формули підрахуємо суспільно-необхідний робочий час:

СНРЧ = 3,35 (годин)

Таблиця 1

групи	Обсяг виробництва (Q), од.	Індивідуальний час		Суспільно-необхідний час		СНРЧ-ІРЧ
		на 1 од., год.	Всього, ІРЧ•Q	на 1 од., год.	Всього, СНРЧ•Q
1	20	4	80	3,35	67	- 13
2	12	2,5	30		40,2	+ 10,2
3	8	3	24		26,8	+ 2,8
всього	40		134		134	0

Визначимо соціально-економічне положення кожної групи. У першої групи товаровиробників індивідуальний час виробництва товару перевищує суспільно необхідний, тому вона буде зазнавати збитків. Навпроти, у другої і третьої групи товаровиробників суспільно необхідний час перевищує індивідуальний час на випуск продукції, тому в цих груп буде додатковий (економічний) прибуток.

2. Ринкова вартість і ціна товарів визначається суспільно-необхідними витратами, які можуть бути як більшими, так і меншими за індивідуальні витрати кожного окремого товаровиробника.

Продуктивність праці – показник ефективності праці, визначається кількістю продукту, вироблюваного одним працівником за певний проміжок часу або витратами робочого часу на випуск 1 од. продукту. Зростання продуктивності праці веде до пропорційного збільшення обсягу випуску продукції і скорочення витрат робочого часу на 1 од. продукту.

Інтенсивність праці – показник напруження праці, її витрат в одиницю робочого часу. Зростання інтенсивності праці веде до пропорційного збільшення обсягу випуску продукції за незмінних витрат на 1 одиницю продукту.

Визначимо обсяги випуску продукції та індивідуальні витрати робочого часу на кожному підприємстві після змін, зазначених в умові задачі:

а) якщо на 1-му підприємстві вдвічі зросте продуктивність праці, то обсяг випуску становитиме 40 тис. од., а індивідуальні витрати робочого часу на 1 од. товару – 2 год.;

б) якщо на 3-му підприємстві вдвічі зросте інтенсивність праці – обсяг випуску становитиме 16 тис. од. товару, а індивідуальні витрати робочого часу на 1 од. товару залишаться незмінними – 3 год.

Обчислення суспільно необхідних витрат робочого часу на 1 од. товару, сукупних індивідуальних, сукупних суспільно необхідних витрат та різниці між ними подаємо у табличній формі (Таблиця 2):

Таблиця 2

групи	Обсяг виробництва (Q), од.	Індивідуальний час		Суспільно-необхідний час		СНРЧ-ІРЧ
		на 1 од., год.	Всього, ІРЧ•Q	на 1 од., год.	Всього, СНРЧ•Q
1	40	2	80	2,32	92,8	12,8
2	12	2,5	30		27,9	- 2,1
3	16	3	48		37,3	- 10,7
всього	40		158		158	0

СНРЧ = 2,32 (годин)

Відповідь: За початкових умов роботи підприємств галузі, як видно з таблиці 1, суспільно-необхідний робочий час становив 3,35 год. і перевищував індивідуальні витрати робочого часу на другому і третьому підприємстві, але був меншим за витрати першого підприємства.

Реалізація продукту за суспільно необхідними витратами забезпечувала надлишкові надходження на другому (+10,2) і третьому (+2,8) підприємствах, а перше підприємство мало втрати (–13). При цьому індивідуальні та суспільно необхідні витрати робочого часу в масштабах галузі врівноважуються, а їхнє відхилення дорівнює 0.

Після зазначених в умові задачі змін суттєво зріс галузевий обсяг випуску, індивідуальні витрати праці на 1 од. продукту на першому підприємстві скоротилися, суспільно необхідний робочий час знизився до 2,32 год. на 1 од. товару. При цьому перше підприємство суттєво покращило свій економічний стан – замість втрат воно має тепер додаткові надходження (+12,8), тоді як друге і третє підприємство втратили свої економічні переваги і замість надлишкових надходжень мають збитки (-2,1 та -10,7 відповідно).

Приклад 2. Товар А обмінюється на 5 одиниць товару Б. Як зміниться мінове співвідношення, якщо:

а) продуктивність праці у виробництві товару А зросте удвічі?

б) удвічі зросте продуктивність праці у виробництві товару Б?

в) у виробництві товару А удвічі зросте продуктивність праці, а у виробництві товару Б – у два рази підвищиться інтенсивність праці?