2. Кредитний потенціал і кредитні ресурси банку

Для здійснення комерційної та господарської діяльності комерційні банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів.

Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні та використовуються для виконання активних операцій.

Операції, завдяки яким комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують по різних напрямках через проведення активних операцій. Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності, з метою отримання прибутку та забезпечення ліквідності.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства.

Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у кредит і поверненням її разом з певним процентом.

Кредит - це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу.

Кредит — це форма перерозподілу тимчасово вільних коштів з метою їх ефективного використання.

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, цільового використання, забезпеченості. Кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин.

Одним із головних завдань, що постають перед керівництвом банку у сфері кредитування, є розробка кредитної політики. Вона відбиває напрямки та специфіку діяльності банку, можливості банку і його клієнтів, рівень допустимого ризику, права та обов'язки кредитних працівників і охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи банку. Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є:

• процентна ставка;

• рівень кредитного ризику;

• методика оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника;

• умови доступності кредиту суб’єктам господарювання;

• пріоритетні напрямки у кредитуванні;

• граничні розміри кредиту на одного позичальника.

Кредити надаються виключно на комерційній основі при обов'язковому виконанні таких умов:

• кредит надається тільки для цільового фінансування конкретного проекту чи господарської операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність з урахуванням економічної кон'юнктури і ризиків в конкретній галузі народного господарства, тенденції розвитку ринку;

• сума кредиту, що надається, знаходиться в межах мобілізованих та придбаних у інших банків кредитних ресурсів, не перевищує ліміту, встановленого для установи банку і не перевищує нормативів ліквідності її балансу;

• проведений банком всебічний комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника свідчить про його кредитоспроможність, фінансову стабільність, рентабельність, ліквідність;

• кредит повинен бути наданий під достатнє, якісне забезпечення, що легко реалізується;

• кредит, безумовно, передбачає дотримання принципів кредитування;

• рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально Кредитним комітетом більшістю голосів і оформляється протоколом.

Банки не можуть надавати кредити:

• на покриття збитків господарської діяльності позичальника;

• на формування та збільшення статутного фонду клієнта;

• на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування по контокорентному рахунку);

• підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство;

• підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими кредитами і несплаченими процентами.

Кредитний потенціал комерційного банку відображає величину мобілізованих у банку коштів за мінусом загального резерву ліквідності.

Загальний резерв ліквідності комерційного банку залежить від норми обов’язкового резерву, який встановлюється Національним банком, і рівня резерву ліквідності, який визначається банком для себе самостійно.

Ліквідність банку – це його здатність своєчасно виконувати свої грошові зобов’язання.

Важливим компонентом банківського регулювання резерву ліквідності є вміле управління готівковими коштами в цілях підтримання каси на мінімально допустимому рівні і одночасне забезпечення прибутковості операцій. Кожний комерційний банк намагається створити мінімальний резерв ліквідних коштів і забезпечити максимальний кредитний потенціал, виходячи зі своєї ліквідності, надійності і прибутковості.

Ефективність коштів кредитного потенціалу банку досягається, якщо одночасно:

• забезпечується необхідний мінімум ліквідності;

• використовується вся сукупність коштів кредитного потенціалу;

• отримується максимально високий прибуток з кредитного потенціалу.

Національний банк України для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов’язкового резервування як один з інструментів здійснення грошово-кредитної політики, тобто безпосередньо впливає на обсяги кредитних ресурсів банків.

Національний банк використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.

Національний банк може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

• строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку);

• виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна, у тому числі в банківських металах);

• суб'єктів (юридичні, фізичні особи).

Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку України приймає окремі рішення щодо:

• звітного періоду резервування;

• нормативів обов'язкового резервування;

• складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), щодо яких установлюються нормативи обов'язкового резервування;

• обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку;

• порядку формування та зберігання коштів обов'язкового резервування на окремому рахунку в Національному банку.

Отже, сума вільних кредитних ресурсів станом на конкретний час визначається:

Підтримка оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю є однією з головних умов забезпечення надійності та стійкості комерційного банку.